Перейти до вмісту

Боділь Бйорн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Боділь Бйорн
Народилася27 січня 1871(1871-01-27)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Краґереd, Телемарк, Норвегія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла22 липня 1960(1960-07-22) (89 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Осло, Норвегія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Норвегія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмедична сестра, місіонерка Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіялютеранство Редагувати інформацію у Вікіданих

Боділь Катаріна Бйорн (норв. Bodil Catharina Biørn; 27 травня 1871, Крагерьо — 22 липня 1960, Осло) — норвезька місіонерка. Свідок геноциду вірмен, яка врятувала життя багатьом вірменським біженцям на сході Османської імперії.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Бйорн походила з заможної багатодітної норвезької сім'ї. Після закінчення школи хотіла стати співачкою, однак у 25 років звернулася до релігії й вирішила допомагати стражденним. Вчилася на курсах медсестер в Норвегії та Німеччині. У 1904 році закінчила місіонерську школу в Копенгагені і в 1905 році вирушила на схід Османської імперії як місіонерка від імені «Організації жінок-місіонерок». Спочатку працювала в місті Мезре провінції Харберд (сьогодні Елязиг)[3][4]

З 1907 року працювала в місті Муш в лікарні та дитячому будинку для вірмен. Там вона мала від 50 до 70 пацієнтів в день. У 1915 році під час геноциду пацієнти і працівників лікарні було вбито або вигнано. Разом зі своєю шведської колегою Альмой Юханссон вона була єдиним свідком геноциду із західного світу в цьому населеному пункті. У 1917 році вона повернулася назад до Норвегії, взявши з собою усиновленого нею дворічного вірменського сироту. У 1921 році переїхала до Вірменії і відкрила в Олександрополі дитячий притулок «Луйсахпюр» на норвезькі пожертвування. У 1924 році уряд Радянської Вірменії закрив притулок, перевівши сиріт в притулок «Амерком». Після цього Бйорн була змушена покинути країну.[5]

Вона вирушила в Алеппо в Сирії і працювала там з вірменським біженцям. У 1934 році вирушила назад до Норвегії. До своєї смерті займалася збором коштів, лекціями та статтями про долю вірменських біженців, які постраждали від геноциду.[6]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Як і Фрітьоф Нансен, Бйорн у Вірменії отримала визнання за діяльність для вірменського народу; вони обидва відзначені в музеї геноциду вірмен в Єревані. Її фотографії та щоденникові записи про геноцид 1915-1916 років зберігаються в державному архіві в Осло.

У 2015 році про діяльність Боділ Бьорн і чотирьох інших жінок-місіонерок, які стали очевидцями геноциду вірмен, було знято фільм «Карта порятунку».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.genocide-museum.am/eng/online_exhibition_4.php
  2. ↑ Folketelling 1910
  3. ↑ Norske kvinner dokumenterer folkemord [Архівовано 22 березня 2018 у Wayback Machine.] // arkivverket.no (норв.)
  4. ↑ «Jeg har vært med å se alt det frykteligste som tenkes» [Архівовано 22 березня 2018 у Wayback Machine.] // aftenposten.no (норв.)
  5. ↑ Они спасали армянских женщин и сирот [Архівовано 9 липня 2018 у Wayback Machine.] // Общественно-политическая газета «Республика Армения» (рос.)
  6. ↑ Hans-Jørgen Wallin Weihe: Bodil Biørn. In: Store norske leksikon [Архівовано 23 березня 2018 у Wayback Machine.] (норв.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Боділь_Бйорн&oldid=40609387