Бозор Собір
Бозор Собір | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 20 листопада 1938 Файзабадському районі Таджикистан | |||
Помер | 1 травня 2018 (79 років) Сіетл, Вашингтон, США | |||
Країна | СРСР Таджикистан США | |||
Діяльність | поет | |||
Alma mater | Таджицький національний університет | |||
Мова творів | таджицька | |||
Жанр | вірші, поеми, п'єси, оповідання | |||
Брати, сестри | Temur Sabirovd | |||
Нагороди | ||||
Сайт: bozorsobir.com | ||||
| ||||
Бозор Собір — таджицький поет
Бозор Собір (بازار صابر) народився у 1938 році у Файзабадському районі Таджикистану. Після закінчення у 1962 році філологічного факультету Таджицького державного університету багато років був на журналістській роботі, консультант з поезії у Спілці письменників Таджикистану.
Друкується з 1960 року. Першу збірку видав у 1972 році. Потім вийшла збірка «Вія ночі» (1981), «Золотий дощ» (1982), «Всіма чуттями» (1985) та ін.
У 1979 році видавництво «Советский писатель» (Москва) випустило його вибране «Камінна кладка», що привернула увагу новими формами, філософським мисленням, ліричністю, високою духовністю, напруженим пошуком істини і краси.
Багато віршів перекладено на мови народів СРСР та англійську, німецьку, французьку, іспанську та ін. мови, вийшли окремими книгами в Ірані та Афганістані.
Член Правління Спілки письменників Таджикистану.
Лауреат Державної премії імені Рудакі 1988 року.
Ніч, як волосся розвіяне,
З темені проливається.
Наче волосся мами,
Що при колисці схиляється.
Понад розсіяні хмари
Місяць виходить в путь,
Наче виймає небо
З пазухи повну грудь.
Кахикає у байраці,
Мов чоловік совою
Читає зловісну книгу
З даху старого сараю.
Ночі цієї знову
Омию старі печалі,
Мов зі знайомим колишнім
Давню розмову почав я.
Від болю з людьми говорю,
Наче обвіяний порохом
З кочів'ям своїм на плечах
Бреду я осіннім мороком.
Біль від людей приймаю
З пагорбом наодинці.
Зривається з вії зірка,
Мов золота сльозинка.
Порох зіб'є отара,
Над стежечкою старою
Випасе з мого болю
Печаль із сухою травою,
А я похитаю стежками,
Мов тут полишаючи брата.
Дороги дадуть молока,
Бо небо над ними, як мати…
- ↑ «Вічні камені» Киев, издательство ЦК ЛКСМУ «Молодь» 1989.
- Бозор Собір [Архівовано 21 грудня 2021 у Wayback Machine.]
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |