Боклан Микола Володимирович
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Микола Боклан | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Боклан Микола Володимирович | |||
| Народився | 13 жовтня 1963 (61 рік) Київ, УРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |  УРСР→ Україна | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| Роки діяльності | 1988—теперішній час | |||
| IMDb | ID 10807829 | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
|
| ||||
Микола Володимирович Боклан (нар. 13 жовтня 1963, Київ, Українська РСР, СРСР) — український актор театру, кіно та дубляжу. Заслужений артист України (2008)[1], народний артист України (2021)[2]. Провідний актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра (1997—2017).
Молодший брат актора Станіслава Боклана.
Народився 13 жовтня 1963 року у Києві.
У 1988 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (курс Бориса Ставицького). З того ж року працював у Київському академічному Молодому театрі, був зайнятий у виставах «Войцек» (Георг Бюхнер), «День кохання, день свободи» (Гюґо Клаус).
З 1997-го по 2017-й рік — провідний актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.
Звання Заслужений артист України отримав 2008-го, з 2021-го — Народний артист України.
- «Войцек»
- «День кохання, день свободи»
- 1997 — «Кручений біс» Федора Сологуба — Авіновицький
- 1997 — Любов до трьох апельсинів" Карло Гоцці — Принц Тарталья
- 1998 — «Ти, кого любить моя душа» за п'єсою «Овечка» Надії Птушкіної[ru] — Іаков
- 1998 — «Венеціанський мавр („Отелло“)» Вільяма Шекспіра — Кассіо
- 1998 — «Рогоносець» Фернана Кроммелінка — Петрюс
- 1999 — «Так закінчилось літо» за романом «Люсі Краун» Ірвіна Шоу — Тоні
- 1999 — «Довічний чоловік» Федора Достоєвського — начальник станції
- 2000 — «Смерть Тарєлкіна» Олександра Сухово-Кобиліна — Расплюєв, Омега
- 2000 — «Анна Кареніна» за романом Льва Толстого — Вронський
- 2000 — «Ой, не ходи, Грицю…» Михайла Старицького — Парубок
- 2001 — «Багато галасу в Парижі» за п'єсою «Пан де Пурсоньяк» Мольєра — Сбрігані
- 2001 — «Глядачі на виставу не допускаються!» за п'єсою «Театр» Майкла Фрейна — Філіп Брент, він же Шейх, він же Фредерік Феллоуз
- 2002 — «Любов часів Людовіка» за п'єсою «Жорж Данден, або Обдурений чоловік» Мольєра — Жорж Данден
- 2004 — «Комедія про принадність гріха» за «Мандрагорою» Нікколо Мак'явеллі — Сіро
- 2004 — «Наше містечко» Торнтона Вайлдера — Доктор Гіббс
- 2004 — «Вишневий сад» за п'єсою Антона Чехова — Лопахін
- 2005 — «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана — Сірано де Бержерак
- 2006 — «26 кімнат» за п'єсою «Лєший» Антона Чехова — Орловський
- 2007 — «Небезпечні стосунки» П'єра Шодерло де Лакло — Віконт де Вальмон
- 2007 — «Рожевий міст» за романом «Мости округу Медісон» Роберта Джеймса Воллера — Деніел Джонсон
- 2008 — «Лоліта» за однойменним романом Володимира Набокова — Доктор Куїлті
- 2008 — «Річард ІІІ» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра — Герцог Бекінгем
- 2009 — «Граємо Чонкіна» Олександра Кобзаря та Андрія Самініна за романом-анекдотом Володимира Войновича; реж. Олександр Кобзар та Андрій Самінін — Командир Губа, Голова Голубєв
- 1979 — Вавилон XX — епізод
- 1991 — Два кроки до тиші — Толмачов
- 1993 — Золото партії
- 1994 — Кілька любовних історій
- 1995 — Атентат — Осіннє вбивство в Мюнхені
- 1995 — Геллі і Нок
- 1995 — Страчені світанки
- 1995 — Острів любові
- 1995 — Репортаж
- 1998 — Сьомий маршрут
- 2000 — Чорна рада — Кирило Тур
- 2003 — Європейський конвой
- 2003 — За двома зайцями
- 2004 — Залізна сотня — Громенко
- 2004 — Жіноча інтуїція
- 2007 — Богдан-Зиновій Хмельницький — полковник Данило Нечай
- 2011 — Бабло
- 2011 — ТойХтоПройшовКрізьВогонь
- 2011 — Свати-5
- 2012 — Останній день
- 2013 — Тіні незабутих предків
- 2013 — Я буду чекати тебе завжди
- 2013 — Метелики
- 2013 — Хайтарма — підполковник Григорій Миколаєвич
- 2015 — Жереб долі"
- 2015 — Незламна
- 2016 — Гніздо горлиці
- 2018 — Казка про гроші — піп
- 2018 — Жити заради кохання
- 2020 — Не відпускай
- 2020 — Подаруй мені щастя
- 2020 — Акушерка
- 2021 — Аквамарин
| Рік | Категорія | Робота | Результат |
|---|---|---|---|
| Національна кінопремія «Золота дзиґа» | |||
| 2017 | Найкращий актор другого плану | Гніздо горлиці | Перемога |
| «Київська пектораль» | |||
| 1998 | Найкраще виконання чоловічої ролі | День кохання, день свободи | Номінація |
| 2006 | Сірано де Бержерак | Номінація | |
| 2010 | Найкраще виконання чоловічої ролі першого / другого плану | Граємо Чонкіна | Номінація |
| 2012 | Найкраще виконання чоловічої ролі другого плану | Найвище благо на світі | Номінація |
- ↑ Указ Президента України від 19.12.2008 року № 1185/2008 «Про нагородження діячів театрального мистецтва»
- ↑ Указ Президента України №131/2021 від 30 березня 2021 року. Архів оригіналу за 31 березня 2021. Процитовано 31 березня 2021.
- Микола Боклан [Архівовано 26 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Факультет сценічного мистецтва КНУКіМ
- Микола Боклан на сайті «Theatre.love»
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Нормативний контроль |
Категорії:
- Народились 13 жовтня
- Народились 1963
- Випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
- Народні артисти України
- Заслужені артисти України
- Лауреати премії «Золота дзиґа»
- Уродженці Києва
- Радянські актори
- Актори України XXI століття
- Актори озвучування України
- Українські кіноактори
- Українські театральні актори
- Українські телеактори
- Актори Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра
- Актори Київського академічного Молодого театру