Перейти до вмісту

Болбат Сергій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Сергій Болбат
Сергій Болбат
Сергій Болбат
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Сергійович Болбат
Народження 13 червня 1993(1993-06-13) (31 рік)
  Волноваха, Донецька область
Зріст 175 см
Вага 66 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція правий захисник
Юнацькі клуби
2006–2008
2009–2010 		Україна «Шахтар» (Д)
Україна «Олімпік-УОР»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2011–2022 Україна «Шахтар» 44 (3)
2011–2013 →  Україна «Шахтар-3» 65 (19)
2013–2014 →  Україна «Металург» (Д) 19 (2)
2014–2015 →  Україна «Металіст» 17 (4)
2015–2017 →  Бельгія «Локерен» 44 (6)
2017–2018 →  Україна «Маріуполь» 26 (5)
2021–2022 →  Україна «Десна» 13 (0)
2022—2023 Україна «Колос» 43 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2013—2014 Україна Україна (U-21) 13 (1)
2014—2019 Україна Україна 5 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 6 травня 2024.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Болбат.

Сергій Сергійович Болбат (нар. 13 червня 1993, Волноваха, Донецька область, Україна) — український футболіст. Грав за національну збірну України.

Біографія

[ред. | ред. код]

Вихованець донецьких академій «Шахтаря» та «Олімпіка-УОР».

На початку 2011 року підписав контракт з донецьким «Шахтарем», але відразу був відданий в «Шахтар-3», що виступав у Другій лізі. 9 квітня дебютував у професійному футболі, зігравши 75 хвилин в матчі проти «Кременя», у якому отримав жовту картку. В подальшому став основним нападником дубля, виступаючи там до кінця сезону 2012/13.

Сергій Болбат під час виступів за «Металург» (Донецьк). 7 травня 2014 року.

Влітку 2013 року був включений до заявки основної команди і на передсезонних зборах виходив на поле за основну команду, в тому числі на Об'єднаному турнірі. Новий сезон Сергій розпочав у молодіжній команді, де 21 липня, в першому ж турі, відзначився хет-триком у воротах «молодіжки» «Говерли». Завдяки цьому 21 липня 2013 року у матчі 2 туру Прем'єр-ліги опинився в заявці основної команди на грі проти «Севастополя», проте на поле так і не вийшов і подальшому знову продовжив виступати за молодіжну команду, зігравши до кінця серпня у 7 матчах, в яких забив 7 голів.

2 вересня 2013 року, в останній день трансферного вікна, Болбат був відданий в оренду до кінця сезону в донецький «Металург»[1]. На наступний, сезон 2014—2015, переходить в оренду до клубу «Металіст» (Харків)[2].

20 липня 2015 року стало відомо що Болбат приєднається до бельгійської команди «Локерен» на умовах оренди на один сезон[3]. 2 серпня 2015 року він забив свій перший гол за «Локерен». В рамках другого матчу проти «Шарлеруа» він допоміг своїй команді втримати нічию, забивши на 67 хвилині[4]. Всього за два роки в оренді Сергій провів 44 матчі у вищому дивізіоні Бельгії і забив 6 голів, після чого влітку 2017 року повернувся у «Шахтар», але майже відразу був відданий в оренду в «Маріуполь»[5].

Після закінчення сезону 2017/18 повернувся в розташування «Шахтаря», де спочатку регулярно виходив наполе на позиції центрального захисника, двічі вигравши чемпіонат України та одного разу національний кубок, зігравши в тому числі і у переможному фінальному матчі. Втім поступово Сергій програв конкуренцію Додо і в серпні 2021 року був відданий в оренду на сезон в «Десну»[6]. Дебютував за нову команду 22 серпня у матчі чемпіонату проти київського «Динамо» (0:4), вийшовши на поле після перерви замість Левана Арвеладзе[7].

Збірна

[ред. | ред. код]

12 березня 2013 року головний тренер молодіжної збірної України Сергій Ковалець вперше викликав Болбата на товариські матчі проти однолітків з Чехії та Італії, які мали відбутись 22 і 25 березня відповідно[8]. В обох з них Сергій виходив на поле.

Вдруге Ковалець викликав Болбата у «молодіжку» в травні того ж року на матчі Меморіалу Лобановського[9], де Болбат також зіграв в обох матчах збірної, яка стала фіналістом турніру. Причому саме гол Сергія у матчі проти однолітків зі Словенії допоміг українцям здобути перемогу у півфіналі[10].

Останній матч за молодіжну збірну України провів у листопаді 2013 року в рамках відбіркового турніру молодіжного чемпіонату Європи з командою Швейцарії. У січні 2014 року в Кубку Співдружності, де його однолітки у фіналі розгромили команду Росії (4:0), не брав участь, оскільки проходив навчально-тренувальні збори з клубом.

14 травня 2014 року головним тренером Михайлом Фоменком був вперше викликаний на навчально-підготовчий збір у складі національної збірної України[11]. Дебютував у головній збірній 22 травня 2014 року, вийшовши на заміну у другому таймі товариського матчу проти збірної Нігеру. Відведені 30 хвилин гри провів активно, здійснював властиві манері гри флангові проходи, мав шанси відзначитися, а на 80-й хвилині віддав передачу на Тараса Степаненка, яка призвела до голу, що виявився переможним[12].

Досягнення

[ред. | ред. код]
Сергій Болбат з трофеєм чемпіона України 2019/20.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Болбат перешел в донецкий Металлург. Архів оригіналу за 5 вересня 2013. Процитовано 4 вересня 2013.
  2. ↑ Сергей Болбат — игрок Металлиста. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 17 вересня 2014. [Архівовано 2014-09-04 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Офіційно: Болбат перейшов в «Локерен». Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 2 серпня 2015.
  4. ↑ Болбат забиває та рятує «Локерен». Архів оригіналу за 3 серпня 2015. Процитовано 2 серпня 2015.
  5. ↑ Сергей Болбат будет играть за ФК Мариуполь (Russian) . 7 липня 2017. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
  6. ↑ Десна орендувала захисника «Шахтаря». ЧЕline (рос.). 20 серпня 2021. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2021.
  7. ↑ Шкурін и Антюх дебютировали за «Динамо» в официальном матче, Болбат – за «Десну». UA.Tribuna.com. Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2021.
  8. ↑ Ковалец огласил состав молодежки на Чехию и Италию. Архів оригіналу за 31 травня 2013. Процитовано 4 вересня 2013.
  9. ↑ Ковалец назвал состав на турнир Лобановского. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 4 вересня 2013.
  10. ↑ Украина пробилась в финал Мемориала Лобановского. Архів оригіналу за 12 вересня 2013. Процитовано 4 вересня 2013.
  11. ↑ Ордець, Ткачук, Зубейко і Болбат викликані в збірну України [Архівовано 2014-05-17 у Wayback Machine.] / Matchday
  12. ↑ Wedstrijdgegevens [Архівовано 14 вересня 2017 у Wayback Machine.] op soccerway.com. Geraadpleegd op 20 juli 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Болбат_Сергій_Сергійович&oldid=44429169