Перейти до вмісту

Болгарські епіграфічні пам’ятки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Історія Татарстану

Велика Булгарія
Хозарський каганат
Волзька Булгарія
Половці
Монгольське вторгнення
у Волзьку Булгарію
Золота Орда
Казанське ханство
Велике князівство Московське
Казанська губернія
Ідель-Урал
Татарська АРСР
Татарстан
Цей шаблон:

Історія Чувашії

Імперія гунів (434 — VI ст.)
Велика Болгарія (632 — 668)
Хозарський каганат (650—969)
Волзька Булгарія (X ст. — 1240)
Монгольське вторгнення
у Волзьку Булгарію
Золота Орда (1240—1438)
Казанське ханство (1438—1552)
Московське царство (1552—1708)
Казанська губернія (1708—1920)
Симбірська губернія (1796—1924)
Чуваська Трудова Комуна (1920—1925)
Чуваська АРСР (1925—1990)
Чуваська РСР (1990—1992)
Чувашія
Цей шаблон:
Клуб надгробку з болгарського поселення
Північний мавзолей XIV століття в болгарському поселенні. [1]:168 музеї болгарської цивілізації виставляються ще дві надгробки
Хуссейн Фейзханов (1823 або 1828 - 1866), який вперше прочитав болгарські епіграфічні пам'ятники за допомогою даних мови чуваш (1863)

Болгарські епіграфічні пам’ятки[2][3][4] (чув. Атăлçи Пăлхар эпиграфика палăкĕсем, тат. Болгар эпиграфика табылдыклары) — надгробки з написами (епітафами) XIII-XIV століттями на території колишнього Булгарського улуса Золота Орди. Розкриті надгробки можна розділити на кілька категорій. Розкриті надгробки можна розділити на кілька категорій. З точки зору "цивілізації" є такі:

  • Мусульманські арабомовні надгробки, який зараз збереглося близько 400 одиниць;
  • Вірменський з їхньою графікою, в кількості 5 одиниць і ще декількох невеликих фрагментів;

У них є арабські літери.

Мусульманські надгробки, у свою чергу, можна класифікувати за мовною особливістю:

  • тільки з арабським текстом;
  • наявність, крім арабської та тексту на якійсь тюркській мові.

Залежно від типу тюркської мови, остання група пам’яток розділена наступним чином:

  • надгробки з написами в тюркському районі (цей сукупність є найбільшим)[5][6]:110[7]:85-99);
  • надгробні камені в тукальній z-мові.

Існує також класифікація на появі пам’яток, відповідно до їх художніх особливостей-1-го стилю та 2-го стилю.

Надгробки 1-го стилю зазвичай мають текст у z-мові, а 2-й стиль це текст у r-мові.

Тому спочатку вважалося, що така класифікація охоплює всі ознаки в комплексі. Однак є винятки з такої відповідності.[7]:12,23[8]

Історія вивчення

[ред. | ред. код]

Дослідження болгарських епіграфічних пам’яток має трьохсотлітню історію. Початок був покладений указом Петра I 1722 року, після того, як він особисто відвідав болгарське поселення.

У 1831 р. орієналіст Юлій Клапрот вперше опублікував болгарські епітафії. А в 1863 році Х. Файсханов прочитав написи, спираючись на дані мови чуваш. Ось як виглядало розуміння цього у його статті.[2]:31-32:

"Особенное внимание обращает на себя во многих булгарских надгробных надписях выражение ҖИАТ ҖҮР. В моих снимках эта фраза очень ясна, так что даже при ней и знаки поставлены так: ҖИАТИ ҖҮР. Обыкновенно принимают эту фразу за арабскую, переводят ее словами: пришествие угнетения, и придавая ей смысл особой эры, выводят из числового значения букв год 623. По моему мнению, подобное объяснение едва ли может быть верно... Не следует ли, не вдаваясь ни в какие гадательные предположения, читать просто ҖИАТИ ҖҮР, т. е. ЙИТИ ЙҮЗ? В пользу моего чтения говорит и обыкновение татар начальное «й» произносить и писать как «Ж»... Что касается до буквы «р», употребленной вместо «з» в слове ҖҮР, то это можно объяснить отчасти ясностью (как и в слове СКР, т. е. СИКЕЗ) смысла и без точки, отчасти употреблением чувашских числительных слов в эпитафиях этого времени."

Значення пам'яток

[ред. | ред. код]

Болгарські епіграфічні пам'ятки датуються XIII-XIV століття. Їх слід розглядати як задокументовані джерела середньовіччя. Тому ці об'єкти, у своїй «незаперечній автентичності»[6]:107, нічого не може скасувати. З археологічної точки зору, вони є артефактами і письмовими джерелами.

Вибрані надгробки

[ред. | ред. код]
  1. Пам'ятник 1281/1282 Російський Урмат Віскогорський округ, РТ (Республіка Татарстан). Мови арабські та болгарські.[4]:4-5
  2. Пам'ятник дочці Ісмагіл, Ільчі Амек 1285/1286 Місцезнаходження: РТ, болгарська. Арабська мова[3]:10-11
  3. Епіграфічний пам’ятник Юнус А.С. [Су] Варі 1287/1288. Місце розташування: РT, болгарська. Мови арабські та болгарські.[3]:12-15, Є фліп -сторона.
  4. Пам'ятник 1291/1292. Місце розташування: РT, Казань (від котеджу єпископії був перевезений до Державного музею Республіки Татарстан). Арабська мова.[4]:6-7
  5. Пам'ятник 1297/1298. Місце розташування: РT, Казань (з котеджу єпископії був перевезений до Державного музею Республіки Татарстан). Мови арабські та болгарські.[4]:8-9
  6. Епіграфічна пам’ятка, надгробок дочці Рамазану, Зубеїда 1303/1304. Місце розташування: RT, с. Великий Атіас район Тетьюшевського. Мови арабська та болгарська [9] {{rp |
  7. Пам'ятник міста Болгарського 1308 Рік. Мови арабські та болгарські. За словами Ф. С. Хакімзянов, "Деякі слова є неоціненними матеріалами з точними датуваннями для історії мови чуваша, це особливо стосується множини" -säm . rp |
  8. Пам'ятник 1309/1310. Мови арабської та болгарської[10] : 48-49. Є фліп -сторона. Знайдено в 1973 році.
  9. Епіграфічна пам’ять Гусмана, Ібрагіму Ас-Суварі 1314. Місцезнаходження: RT, S. Б. Тетіші, Тетіушскi район. Мови арабська та [9] {{rp |

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Мухаметшин Д. Г. Юсупов и проблемы татарской эпиграфики. [Архівовано 2023-09-15 у Wayback Machine.] // Поволжская археология. 2014, №4(10)
  2. ↑ а б Мухаметшин Д. Г., Хакимзянов Ф. С. Эпиграфические памятники города Булгара [Архівовано 2021-05-07 у Wayback Machine.]. Казань: Таткниго- издат, 1987. 128 с. (См. также на другом электронном ресурсе [Архівовано 2023-09-15 у Wayback Machine.] — сайт Чувашского государственного институьта гуманитарных наук)
  3. ↑ а б в Татарская эпиграфическая традиция. Булгарские эпиграфические памятники XIII–XIV вв. Кн. 1. [Архівовано 2023-06-17 у Wayback Machine.] / Авт.-сост.: И.Г. Гумеров, А.М. Ахунов, В.М. Усманов. – Казань: ИЯЛИ им. Г. Ибрагимова, 2021. – 160 с. ISBN 978-5-93091-410-8
  4. ↑ а б в г Татарская эпиграфическая традиция. Булгарские эпиграфические памятники XIII–XIV вв. Кн. 2. [Архівовано 2023-09-15 у Wayback Machine.] / Авт.-сост.: И.Г. Гумеров, А.М. Ахунов, В.М. Усманов. – Казань: ИЯЛИ им. Г. Ибрагимова, 2021. – 160 с. ISBN 978-5-93091-411-5
  5. ↑ Юсупов. Указ. соч. с.59.
  6. ↑ а б Червонная С.М. Искусство Татарии: [История изобразительного искусства и архитектуры с древнейших времен до 1917 года]. - М.: Искусство, 1987. - 352 с.
  7. ↑ а б Мухаметшин Д.Г. Татарские эпиграфические памятники. Региональные особенности и этнокультурные варианты. [Архівовано 2023-09-08 у Wayback Machine.] Серия «Археология евразийских степей». – Выпуск 6. – Казань: Институт истории АН РТ, 2008. – 132 с. илл.
  8. ↑ Юсупов. Указ. соч. С.36-37.
  9. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою k2 не вказано текст
  10. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою k1 не вказано текст

Література

[ред. | ред. код]
  • Булатов А.Б. Булгарские эпиграфические памятники XIII–XIV вв. Правобережье Волги // Эпиграфика Востока, XVI. – М.-Л.: Наука, 1963. – С. 56–71.
  • Булатов А.Б. Эпиграфические памятники Закамья // Ученые записки НИИЯИИЭ. – Чебоксары, 1967. – С. 198–215.
  • Каховский В. Ф. Булгарские памятники на территории Чувашии // История исследования археологических памятников в Чувашском Поволжье и материалы по антропологии чувашей. Чебоксары, 1995.
  • Sergey Malov Булгарские и татарские эпиграфические памятники // Эпиграфика Востока. – М.-Л., 1947. – Вып. I. – С. 38–45.
  • Sergey Malov Булгарская и татарская эпиграфика // Эпиграфика Востока. – М.- Л., 1948. – Вып. II. – С. 41–48.)
  • Милли (Прокопьев) А Н. Отчёт о поездке с целью фотографирования древнечувашских надгробных надписей в пределах Чебоксарского и Цивильского уездов (1925 г.) // НА ЧГИГН. Отд. I. Ед. хр. 20. Инв. № 990. Л. 248-278.
  • Михайлов Е. П. Фотоснимки надгробных камней, сделанные входе экспедиции 1984 г. в Комсомольском, Яльчикском, Батыревском, Шемуршинском районах Чувашской АССР // НА ЧГИГН. Отд. И. Ед. хр. 803. Инв. № 7021.
  • Мухаметшин Д. Г. Эпиграфические памятники Болгарского городища. Рукопись. / Архив ИА РАН. -Ф. Р-21. - Ед. хр. 2015.
  • Хакимзянов Ф.С. Язык эпитафий волжских булгар. М.: Наука. 1978 206 с.
  • Хакимзянов Ф. С. Эпиграфические памятники Волжской Булгарии и их язык / Отв. ред. Э. Р. Тенишев; АН СССР, Казан. фил., Ин-т яз., лит. и истории им. Г. Ибрагимова. — М. Наука, 1987. — 191 [1] с., ил.
  • Хузангай А. П. БУЛГАРСКИЕ ЭПИГРАФИЧЕСКИЕ ПАМЯТНИКИ. — Статья в электронной чувашской энциклопедии.
  • Юсупов Г. В. Введение в булгаро-татарскую эпиграфику. — М., Л.: Изд-во АН СССР, 1960. — 322 с.
  • И.И. Гайнуллин, Х.М. Абдуллин, А.В. Касимов, А.М. Гайнутдинов, С.Р. Хамидуллин, Л.Н. Багаутдинова. Документирование булгаро-татарских эпиграфических памятников современными методами. // «Восток (Oriens)», 2023. № 6, с. 29–41.
  • Әхметҗанов М.И. Болгар теленен язмышы (эпиграфика материаллары буенча) // ТА. 1998. № 1(2). С. 99–119. (Ахметзянов М. И. О судьбе булгарского языка (по материалам эпиграфики). На татарском языке. В интернет-ресурсе имеется сокращённый перевод статьи на русский язык — вот здесь.)
  • Омелян Пріцак Die bulgarische Fürstenliste und die Sprache der Protobulgaren. Wiesbaden, 1955;
  • Вепzig. J. Dаs Hunnische, Donaubolgarische and Wolgabolgarische // Philogiae Turcicae Fundamenta. Wiesbaden, 1959 Вd. I. S. 685—695.
  • Вепzig. J. Dаs Tschuwaschische // Turcicae Fundamenta. Wiesbaden, 1959 Вd. I. S. 695—751.
  • Róna-Tas A., Fodor S. Epigraphica Bulgarica: A Volgai Bolgar – török feliratok. Szeged, 1973;
  • Ligeti L. A magyar nelv török kapcsolatai a honfoglalás etőtt és az Árpádkorban. Budapest: Akadémiai Kiadó, 1986 602 I.
  • Tekin T. Volga Bulgar kitabeleri ve Volga Bulgarcasi. Ankara, 1988;
  • Erdal M. Die Sprache der Wolgabulgarische Inschriften. Wiesbaden, 1993.
  • Ceylan E. Çuvaşça çok zamanli ses bilgisi. Ankara, 1997, 256 s.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Увидели свет новые книги по эпиграфическим и литературным памятникам Булгарского периода
  • Марджани Ш. Очерк истории Болгарского и Казанского царств. kitaphane.ru. Архів оригіналу за 17 грудня 2007. Процитовано 20 листопада 2022.
  • Измайлов И. Л., Волжская Булгария XIII в.: автономия или ханский
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Болгарські_епіграфічні_пам’ятки