Болеслав Дзедзиць

Болеслав Дзедзиць
Болеслав Дзедзиць
пол. Bolesław Romuald Dziedzic
Народився	19 січня 1909; Шманьківчики, Чортківський район, Україна
Помер	10 січня 1985 (75 років); Лондон, Велика Британія
Громадянство	Австро-Угорщина → Велика Британія
Національність	поляк
Alma mater	факультет права Університету Яна Казимира у Львовіd
Військове звання	поручник
У шлюбі з	Ванда Дзедзиць
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дзедзиць.

Болеслав Ромуальд Дзедзиць (пол. Bolesław Romuald Dziedzic; 19 січня 1909, с. Шманьківчики, Австро-Угорщина — 10 січня 1985, Лондон) — польський правник, суддя, офіцер, політик в еміграції.

Життєпис

Болеслав Дзедзиць народився 19 січня 1909 року в Шманьківчиках або Чорткові^[1]. Закінчив студію права Університету Яна Казимира у Львові^[1]. До Другої світової війни працював міським суддею у Стрию^[1].

Під час Другої світової війни був членом Союзу збройної боротьби^[1]. Заарештований радянською владою, залишив СРСР разом з Армією Андерса. Воював у лавах 2-го армійського корпусу, у 10-му артилерійському полку важкої артилерії в званні поручника^[1]. Був поранений.

Після Другої світової війни він залишився в еміграції і був активістом Християнсько-демократичної партії. У квітні 1976 року був призначений міністром соціальних справ у другому уряді Альфреда Урбанського. Обіймав цю посаду до серпня 1976 року, коли було сформовано інший уряд з Казімежем Саббатом на посаді прем'єр-міністра. У другому уряді Казімежа Саббата (1978—1979) він знову став міністром соціальних справ, а в третьому уряді Казімежа Саббата (1979—1983) був міністром юстиції. Був членом V Національної Ради Республіки Польща (1973—1977) і одним з її віце-президентів.

Похований на Стрітемському цвинтарі в Лондоні. З 1948 року був одружений з Вандою (уродженою Божемською, 1912—2017), з якою мав доньку Кристину та синів Марка і Станіслава^[2].

У 2016 році було запропоновано перейменувати вулицю Еміля Дзедзиця в III районі Прудник Червоний в Кракові на вулицю Болеслава Дзедзиця^[3].

Нагороди

Командорський хрест ордена Відродження Польщі^[4],
Хрест Хоробрих^[1],
Золотий хрест Заслуги^[1],
Хрест Армії Крайової^[1].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Marian Brzezicki. Lwowscy księgarze. „Biuletyn”. Nr 48, ss. 43-44, Grudzień 1984. Koło Lwowian w Londynie.
↑ Pożegnanie wiceminister Rządu RP na Uchodźstwie. londyn.msz.gov.pl. 6 березня 2017. Процитовано 31 жовтня 2019.
↑ Uchwała Nr XVIII / 163 / 2016 Rady Dzielnicy III Prądnik Czerwony z dnia 26 kwietnia 2016 r. bip.krakow.pl. Процитовано 31 жовтня 2019.
↑ Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski. „Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej”, s. 15, Nr 3 z 31 grudnia 1984.

Література

Karolina Grodziska. Polskie groby na cmentarzach Londynu. — Kraków : wyd. PAU, 2001. — T. 2. (пол.)
Romuald Turkowski. Parlamentaryzm polski na uchodźstwie 1973-1991. — Warszawa : wyd. Sejmowe, 2002. (пол.)

[BKL1984-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Marian Brzezicki. Lwowscy księgarze. „Biuletyn”. Nr 48, ss. 43-44, Grudzień 1984. Koło Lwowian w Londynie.

[2] Pożegnanie wiceminister Rządu RP na Uchodźstwie. londyn.msz.gov.pl. 6 березня 2017. Процитовано 31 жовтня 2019.

[3] Uchwała Nr XVIII / 163 / 2016 Rady Dzielnicy III Prądnik Czerwony z dnia 26 kwietnia 2016 r. bip.krakow.pl. Процитовано 31 жовтня 2019.

[4] Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski. „Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej”, s. 15, Nr 3 z 31 grudnia 1984.

[1]

[2]

[3]

[4]