Бондаренко Павло Іванович (письменник)
| Павло Бондаренко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Павло Іванович Бондаренко | |||
| Псевдонім | Павло Правий | |||
| Народився | 11 липня 1970 Бєлгородська область, Росія | |||
| Помер | 5 жовтня 2024 (54 роки) | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | письменник, журналіст | |||
| Alma mater | Луганський національний університет ім. Т. Г. Шевченка | |||
| Мова творів | українська, російська | |||
| Жанр | Містичний трилер, історична публіцистика, популярна історія | |||
| Премії | друга премія видавництва Смолоскип за фантастичний трилер «Година чорного причастя» у 2001 році | |||
| Сайт: pavlopraviy.blogspot.com | ||||
|
| ||||
Павло́ Іва́нович Бондаре́нко (літературне псевдо: Павло Правий[1]; 11 липня 1970, Бєлгородська область, РРФСР, СРСР — 5 жовтня 2024, Звягель[джерело?], Україна[2]) — український письменник, журналіст та блогер, автор 14 книжок, лавреат премії видавництва «Смолоскип». Працював в жанрі історичної публіцистики, автор кількох книжок в жанрі містичного трилеру.
Павло Бондаренко народився 11 липня 1970 року на Білгородщині (Слобожанщина) в Росії. Коли Павлові Бондаренку було 8 місяців, його сім'я переїхала на Донбас, у місто Торецьк. Популяризатор історії, автор науково-популярних книг та статей, блогер.
у 1988—1990 проходив військову службу в «гарячих точках» СРСР — Нагірний Карабах, Нахічевань, Вірменія.
Після демобілізації перед вступом до вишу працював на шахті.
Закінчив у 1996 році історичний факультет Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Мешкав у Луганську до окупації міста російськими терористами, співпрацював з місцевими періодичними виданнями.
Станом на 2023 рік з сім'єю мешкав в Звягелі, працював головним редактором, заступником головного редактора інформаційно-громадської газети «Час Полісся»[3][4].
Помер 5 жовтня 2024 року. За кілька годин до смерті встиг оприлюднити свої роздуми навколо чергової хвилі суспільних обговорень Волинської трагедії[5].
Павло Бондаренко є автором 14 книжок, зокрема кількох романів та повістей в жанрі містичного трилера.
- Година чорного причастя. Київ, «Смолоскип», 2002[6]
- Тінь люцифера. Київ, «Зелений пес», 2004[7]
- Прокляття обраного. Київ, «Зелений пес», 2007
- Святослав, каган русів. Убитий та оббреханий. Київ, Видавнеицтво Сергія Пантюка, 2012
- Картонні герої. Таємниці радянського Агітпропу. Київ, Видавництво Сергія Пантюка, 2017
- Бандеровцы. Красным по Черному. Ангелы и Демоны Великой войны. Київ, Видавництво Сергія Пантюка, 2017
- Волынская резня. Правда, которая никому не нужна. Київ, Видавництво Сергія Пантюка, 2018
- Володимир. Хрещення брехнею. Київ, Видавництво Сергія Пантюка, 2018
- День Сонцекресу. Київ, «Кондор», 2019
- Ярослав. Останній каган Руси. Київ, Видавництво Сергія Пантюка, 2020
- Таємна історія Московії у портретах її володарів. Київ, Видавництво Сергія Пантюка, 2020
- Таємна історія Радянського Союзу. Київ, Видавництво Сергія Пантюка, 2021
- Сутінкова країна. Вінниця, Меркьюрі-Поділля, 2021
- «Велика Трійка» і трагедія на Волині: за лаштунками геополітики. Вінниця, Меркьюрі-Поділля, 2023
Лавреат II премії видавництва «Смолоскип» за фантастичний трилер «Година чорного причастя» (2001 рік)[8].
- ↑ Авторська зустріч з Павлом Бондаренком[недоступне посилання] Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка
- ↑ Пішов з життя український письменник Павло Бондаренко - Патріот Донбасу (укр.). 6 жовтня 2024. Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ Урочисті вітання з нагоди Дня журналіста Офіційний сайт Новоград-Волинської міської ради
- ↑ Письменник та руйнівник історичних міфів: чим живе відомий в Україні переселенець Павло Бондаренко
- ↑ Бондаренко, Павло (5 жовтня 2024). Павло Бондаренко: "Волинська різанина": то хто ж винен насправді? — Блоги | OBOZ.UA. OBOZREVATEL NEWS (укр.). Процитовано 6 жовтня 2024.
- ↑ «Година чорного причастя»
- ↑ «Тінь люцифера»[недоступне посилання]
- ↑ Вручення нагород видавництва «Смолоскип». Архів оригіналу за 15.08.2016. Процитовано 01.08.2016. [Архівовано 2016-08-15 у Wayback Machine.]
- Павло Правий. Особистий блог [Архівовано 23 грудня 2015 у Wayback Machine.]
