Бондар Антон Пилипович

Бондар Антон Пилипович
Бондар Антон Пилипович
Народження	22 червня 1913 ; Тетіївський район, Київська область
Смерть	31 січня 1997 (83 роки) ; Тетіївський район, Київська область, Україна
Країна	СРСР
Освіта	Оренбурзьке вище зенітне ракетне командне училище
Звання	лейтенант
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди	;
	Бондар Антон Пилипович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бондар.

Антон Пилипович Бондар (7 липня 1913 — 1 лютого 1997) — герой Радянського Союзу.

Біографія

Народився в селі Кошеві Тетіївського району Київської області. Тут навчався в початковій школі, працював у колгоспі.

1936 року був призваний на військову службу. Після армії працював на заводі.

З липня 1941 року брав участь у боях на Південно-Західному, Брянському, 1-му Українському фронтах. Пройшов чимало фронтових доріг. Був командиром гармати.

Бойовий подвиг здійснив у серпні 1944 року. На плацдарм за Віслою переправилась гармата Бондаря. Ворожі літаки один за одним пікірували позиції, скидаючи смертоносний вантаж. Після авіації в бій пішли танки. Дедалі ближче підпускав ворожі машини А. Бондар. А потім чіткий розрахунок і влучні снаряди гармати Бондаря знищили 4 ворожі танки, ще дві машини були підірвані при допомозі протитанкових гармат. Після цього бою на рахунку старшого сержанта А. П. Бондаря було 8 знищених ворожих танків.

«Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року за успішне форсування зі своєю гарматою в числі перших річки Вісли, за захоплення та утримання плацдарму на її західному березі командиру гармати 4-го гвардійського стрілецького полку 6-ї стрілецької дивізії гвардії старшому сержанту Бондарю Антону Пилиповичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоної Зірки, медалями».

В кінці 1944 р. направлений на навчання у Чкаловське зенітне артилерійське училище, яке закінчив у 1946 р.

Після демобілізації за станом здоров'я Антон Пилипович працював головою колгоспу, був завфермою. Не поривав із трудовим колективом і по виходу на пенсію майже до 1980 року (переїхав до дочки). Був постійним гостем серед молоді, розповідав про важкі воєнні часи, виховуючи в них волю, мужність, патріотизм.

Похований в селі Клюки.

Джерело

Оренбургское Краснознамённое, под редакцией Б. В. Шляпкина. — М.: Воениздат, 1988, 230 с.
Славні земляки [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.