Перейти до вмісту

Бораганський Ільяс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бораганський Ільяс
Народився22 квітня 1852(1852-04-22)
Бахчисарай
Помер1924(1924)
Уфа, РРФСР, СРСР або Стерлітамак, Башкирська АРСР, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльністькаліграф, письменник, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСтамбульський університет (1874) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання моварабська, кримськотатарська, турецька і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладСанкт-Петербурзький Імператорський університет і Ministry of Foreign Affairs (Russian Empire)d Редагувати інформацію у Вікіданих

Бораганський Ільяс (нар. 22 квітня 1852(18520422), Бахчисарай — пом. 1942) — кримськотатарський видавець, просвітитель, тюрколог, книговидавничою справою займався протягом 50 років.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ходив до медресе, вчився мистецтву каліграфії. П'ятнадцятилітнім поїхав до Туреччини, 7 років вивчав видавничу справу у Стамбулі. 1874 року закінчив Стамбульський університет.

Повернувшись до Бахчисарая, виконував замовлення, пов'язані з перекладами східних текстів, займався гравіруванням на склі і металі.

1893 року у Петербурзі відкриває першу мусульманську типографію «Східна електро-печатня» — з арабським шрифтом, арабською, російською, турецькою мовами та на фарсі. З кінця 1880-х років займав посаду каліграфа в міністерстві іноземних справ Російської імперії. Читав лекції з турецької мови — на факультеті східних мов Петербурзького університету — з 1898 по 1908 рік.

До заборони урядом в 1911 році видавати мусульманські твори, у типографії друкувалися книги з історії і культури Криму, наукова, релігійна, навчальна, художня література — серед іншого, видана «Женитьба» М. В. Гоголя у перекладі татарською, також перша книжка казахського письменника Абая Кунанбаєва.

В його типографії друкували сходознавчі праці вчені Санкт-Петербурга.

За якісну поліграфію і художнє оформлення книг видавця та підприємство царська влада відзначила відзнакою «За усердия в искусстве».

1919 отримав замовлення на видання у друкарні татарською мовою газети «Салават» для башкирської кінної дивізії — у зв'язку з її введенням в Петроград для захисту від сил Юденича.

1920 року змушено переїхав з Петрограду до Башкирії — в Стерлітамак, але продовжував займатися книговидавництвом.

1922 року уряд радянського Башкортостану офіційно поздоровляв його з 70-літтям.

Дата смерті точно невідома — в різних джерелах вказується і 1924, 1934 й 1942 рік.

Джерела

[ред. | ред. код]