Вишеславцев Борис Петрович
| Борис Петрович Вишеславцев | |
|---|---|
 | |
| Псевдоніми | B. Petrov[1]  |
| Народився | 3 жовтня 1877 Російська імперія Москва |
| Помер | 5 жовтня 1954 (77 років).svg){kind=small} Швейцарія Женева |
| Країна | Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | філософ, письменник, адвокат |
| Alma mater | Московський університет, юридичний факультет |
| Галузь | філософія |
| Заклад | Релігійно-філософська академія, Берлін Богословський інститут, Париж |
| Вчене звання | професор і професор[d] |
| Науковий керівник | Новгородцев Павло Іванович |
| Вчителі | Новгородцев Павло Іванович |
| Відомі учні | Ахманов Олександр Сергійовичd |
 Вишеславцев Борис Петрович у Вікісховищі | |
Бори́с Петро́вич Вишесла́вцев (*3 жовтня 1877, Москва, Росія — †5 жовтня 1954, Женева, Швейцарія) — російський філософ, релігійний мислитель.
Після закінчення в 1899 році юридичного факультету Московського університету вів адвокатську практику. В 1902 році залишив адвокатуру та розпочав підготовку до професорського звання в галузі філософії під керівництвом П. І. Новгородцева. В 1914 році Вишеславцев захистив магістерську дисертацію на тему «Етика Фіхте. Основи права і моральності в системі трансцендентної філософії», яка була видана у вигляді книги. З 1917 року — професор філософії права Московського університету.
В 1922 році Вишеславцев емігрував [2] з Росії до Німеччини, в Берлін, де до 1924 року викладав в заснованій М. О. Бердяєвим «Релігійно-філософській академії», потім разом з Академією переїхав до Парижу. Брав участь в організації видавництва YMCA-Press (Париж). З 1925 року — один з редакторів релігійно-філософського часопису «Шлях».
Розробляв проблематику «філософії серця», антропології, теорії культури. Його книга «Серце у християнській та індійській містиці» (1929) — перша систематизуюча робота з православним розуміння проблеми.
Знайомство з Карлом Юнгом підштовхнуло Вишеславцева до захоплення психоаналізом, що відбилось у його головній філософській праці «Етика перетвореного Ероса. Проблема Закону і Благодаті» (1931).
У 1950-і роки співпрацював з Народно-трудовим союзом (рос. Народно-трудовой союз российских солидаристов).
Помер Вишеславцев в Женеві 5 жовтня 1954 року.
- Етика Фіхте. Основи права і моральності в системі трансцендентної філософії (1914)
- Серце в християнській та індійській містиці (1929)
- Етика перетвореного Ероса. Проблеми Закону та Благодаті (1931)
- Філософська неміч марксизму [Архівовано 11 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (1952)
- Криза індустріальної культури. Марксизм. Неосоціалізм. Неолібералізм (1953)
- Вічне в російській філософії (1955, посмертне видання).
- Вишеславцев, Борис Петрович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.