Перейти до вмісту

Борис Харизанов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Борис Харизанов
болг. Борис Митев Харизанов
Народження18 (30) січня 1896
Смертьневідомо
КраїнаБолгарія Болгарія
Рід військпіхота
ОсвітаНаціональний військовий університет Васила Левскі і Військова академія імені Г. С. Раковського
Роки служби19171946
Званнягенерал-майор
Командування8-ма піхотна тунджанська дивізія
10-та піхотна дивізія
Війни / битвиДруга світова війна

Борис Харизанов (болг. Борис Митев Харизанов; нар. 18 січня 1896) — болгарський офіцер, генерал-майор. Військовий аташе в Берліні. Командир 8-ї Піхотної Тунджанської дивізії під час Другої світової війни.


Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 18 січня 1896 в Трекляно.

1 серпня 1917 закінчив Військову академію Його Величності і отримав звання лейтенанта, 30 червня 1919 старшого лейтенанта, а в 1926 — капітана. 19 січня 1935 був підвищений до майора. В період з 1935 по 1936 був слухачем в Софійської Військової академії.

1935 королівським указом № 335 був призначений начальником відділу штабу армії і 6 травня 1937 отримав чин підполковника.

Напередодні Другої світової війни (19411945) був посланий як тимчасовий військового аташе в Берліні (королівським указом № 84), 6 травня 1941 отримав звання полковника.

За наказом військового міністерства № 176 від 28 листопада 1944 призначений командиром 8-ї Піхотної Тунджанської дивізії.

5 квітня 1945 отримав чин генерал-майора і нагороджений військовою медаллю «За відвагу» III ступеня 2 класу і орденом «Олександра Невського». Звільнений з посади за наказом № 3 від 17 січня 1946.

Військові звання

[ред. | ред. код]

Освіта

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ташев, Ташо. Българската войска 1941—1945 — енциклопедичен справочник. «Военно издателство» ЕООД. ISBN 978-954-509-407-1.
  • сп. Архивен преглед, бр. 1-2, 2008 г., Държавна агенция «Архиви», статия «Неизвестни документи за англо-амеркианските бомбандировки над България през 1944 г. и за създадения военнопленически лагер в гр. Шумен» от Николай Котев, стр. 148