Боровиковський Олександр Львович
Боровиковський Олександр Львович | |
---|---|
Народився | 14 (26) листопада 1844 або 14 листопада 1844[1] ![]() Полтава, Російська імперія ![]() |
Помер | 20 листопада (3 грудня) 1905 (61 рік) або 20 листопада 1905[1] ![]() Санкт-Петербург, Російська імперія ![]() |
Поховання | Новодівочий цвинтар (Санкт-Петербург) ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Діяльність | письменник, адвокат, поет, правник, перекладач, викладач університету, фольклорист ![]() |
Галузь | право[2], цивільне право[2], кримінальне право[2], Q113958160?[2], поезія[2] і фольклористика[2] ![]() |
Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна ![]() |
Знання мов | російська[2] ![]() |
Заклад | ОНУ ім. І. І. Мечникова ![]() |
Батько | Боровиковський Левко Іванович[3] ![]() |
Олекса́ндр Льво́вич Боровико́вський (*26 листопада, Полтава 1844 — †3 грудня 1905) — судовий діяч Російської імперії, спеціаліст з цивільного права і процесу, таємний радник, відомий також як український фольклорист. Закінчив Харківський університет.
Син письменника та етнографа Левка Івановича Боровиковського. Родом з Полтавщини. Закінчив юридичний факультет Харківського Імператорського університету й був залишений при кафедрі історії російського права. З 1868 р. розпочав роботу в адвокатурі на посаді присяжного повіреного в Харкові, де познайомився з юристом Анатолієм Коні. Після призначення А. Коні прокурором Санкт-Петербурзького окружного суду перейшов разом з ним на посаду товаришем прокурора. В 1874 р. повернувся в адвокатуру, тепер вже в Санкт-Петербурзі. 1887—94 — приват-доцент Новоросійського університету в Одесі. З 1894 р. повторно переведений в Санкт-Петербург на посаду помічника статс-секретаря Державної ради. В 1895 р. призначений обер-прокурором громадянського касаційного департаменту Сенату, а в 1899 р. — його сенатором.
Головні твори Боровиковського: «Закони цивільні…» (12-е вид., 1909); «Звіт судді» (в 3 т., 1891—94), в якому розглядаються й теоретичні питання цивільного права і процесу.
Як фольклорист Боровиковський в праці «Жіноча доля за малоросійськими піснями» (1867) показав тяжке становище жінки-селянки. Боровиковський — автор поезій російською мовою.
- ↑ а б в Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Боровиковский, Александр Львович // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1891. — Т. IV. — С. 428.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Юлія Бондаренко VERBA MAGISTRI (Слова вчителя)// Українська культура: журнал. — 2017. — № 4. С.– 62-63.
- Боровиковський [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — С. 262. — ISBN 966-7492-00-X.
- Боровиковский А. Женская доля по малороссийским песням: очерк из малорос. поэзии А. Боровиковского. — СПб. : Тип. А. С. Суворина, 1879. — 64 с. [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Ірина Міронова. Боровиковський Олександр Львович (1844-1905 рр.) — український і російський правознавець, адвокат, науковець, поет
- Народились 26 листопада
- Народились 1844
- Народились 14 листопада
- Уродженці Полтави
- Померли 3 грудня
- Померли 1905
- Померли 20 листопада
- Померли в Санкт-Петербурзі
- Поховані на Новодівочому цвинтарі (Санкт-Петербург)
- Випускники Харківського університету
- Науковці Одеського університету
- Українські правники
- Фольклористи