Боровик Артем Генріхович
Боровик Артем Генріхович | |
---|---|
рос. Артем Боровик[1] | |
Народився | 13 вересня 1960[2] Москва, СРСР |
Помер | 9 березня 2000[2] (39 років) Хімки, Московська область, Росія |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Країна | СРСР Росія |
Діяльність | журналіст-розслідувач, медіамагнат |
Alma mater | Московський державний інститут міжнародних відносин |
Знання мов | російська[3] |
Батько | Genrikh Borovikd[2] |
Нагороди | |
Сайт | sovsekretno.ru |
Артем Генріхович Боровик (13 вересня 1960, Москва — 9 березня 2000, аеропорт Шереметьєво, там же) — російський журналіст, президент видавничого холдингу «Совершенно секретно[ru]».
Артем Боровик народився 13 вересня 1960 року в Москві в журналістській родині. Батько — політичний оглядач, письменник і драматург Генріх Боровик[ru] (нар. 1929), мати — Галина Михайлівна Боровик (уроджена Фіногенова, 1932-2013) — за фахом вчитель історії, згодом редактор відділу культури телебачення. З 1966 по 1972 жив у Нью-Йорку, де батько працював кореспондентом Агентства друку «Новини» та «Літературної газети». Навчався в 45-й школі (школі Мільграма[ru]). Закінчив факультет міжнародної журналістики МДІМВ.
Працював журналістом у різних радянських виданнях, зокрема в газеті «Советская Россия[ru]» і в журналі «Огонёк» (1987-1991), за завданням якого кілька разів їздив у Афганістан. Автор книги «Захована війна», присвяченої війні в Афганістані. У 1988 році деякий час служив в армії США (у Форт-Беннінзі) у рамках експерименту, в ході якого радянський журналіст був направлений в американську армію, а американський — в радянську. Про своє армійське досвіді написав книгу «Як я був солдатом американської армії».Разом з колегою по «Совершенно секретно» Євгеном Додолєвим вів відому свого часу передачу « Взгляд». Навіть 10 років по тому «Огонёк» позиціював ведучих як «народних героїв»[4]:
Хто пам'ятає, скільки їх було, ведучих «Взгляду», що з'являлися в найвільнішій студії «Останкіно» по п'ятницях? Лістьєв, Любимов, Захаров, Політковський, Мукусєв. Хто ще - Ломакін, Додолєв, Боровик ... Вони стали народними героями, які уособлювали зміни всередині країни, так само, як символом перебудови за кордоном був Горбачов. Тому що разом з ними, смілішаючи від п'ятниці до п'ятниці, ми вчилися говорити не кухонним шепотом, а вголос: в СРСР все-таки є секс, у капіталізму теж буває людське обличчя, рок-н-рол живий, Чорнобиль не аварія, а трагедія ... Але коли ми разом пройшли майже весь демократичний буквар і навчилися голосно говорити, було вже майже все одно, хто говорить з нами зі студії «Взгляду». За що всім, хто будь-коли робив це, велике людське спасибі.
Було включено в Московську групу списку ОВР[ru].
Артем Боровик загинув на 40-му році життя 9 березня 2000 року в результаті авіаційної катастрофи, при падінні літака Як-40, який здійснював рейс Москва — Київ, на борту якого перебував глава компанії «Група „Альянс“» Зія Бажаєв[ru]. Загинули всі 9 осіб, включаючи 5 членів екіпажу[5]. Похований на Новодівочому кладовищі (10-а ділянка).
- Премія імені Артема Боровика
- Гімназія імені Артема Боровика
- Парк імені Артема Боровика
- «Цілком таємно. Інформація до роздумів» серія «Пам'яті Артема Боровика» (НТВ, 2001)
- Документальний фільм «Артем» (НТВ, 2005)
- Документальний фільм Олексія Аленіна «Артем Боровик. Він дуже поспішав жити [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine.]» (2010).
- Встретимся у трёх журавлей. М., Правда, 1987.
- Встретимся у трёх журавлей. М., 1988
- Афганистан. Ещё раз про войну. М., 1990
- Как я был солдатом американской армии. М., АПН, 1989
- Спрятанная война. М., ПИК, 1992
- Раззаков Ф. Звёзды телевидения : правда. Домыслы. Сенсации. [печатный текст] / Раззаков, Фёдор Ибатович, Автор (Author); Дольников, В., Редактор (Editor); Левыкин, М. А., Художник (Artist). — Москва [Россия] : Эксмо, 2000. — 432 с.: ил. + [8] л.; 24 см.- 7 000 экземпляров . — ISBN 5-04-006025-4
- Уже не ведая преград. М., Совершенно секретно, 2001
- Олег Вакуловский
- Дмитро Дібров
- Євген Додола
- Віталій Коротич
- Олександр Любимов
- Нова журналістика
- Вогник
- Владислав Флярковский
- ↑ https://24smi.org/celebrity/39690-artem-borovik.html
- ↑ а б в г https://www.theguardian.com/news/2000/mar/29/guardianobituaries.isobelmontgomery
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ 10 лет меняя взгляд на мир. // Огонёк, 1997, № 52. Архів оригіналу за 11 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013. [Архівовано 2012-10-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Leading journalist killed in plane crash [Архівовано 2013-01-08 у Archive.is] // IFEX
- Фонд ім. Артема Боровика — Премія Артема Боровика за кращі журналістські розслідування
- Біографія на сайті ТВ-каналу
- Спогади про Артема Боровика [Архівовано 26 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- Олександр Карпенко Зустрічі з Артемом Боровиком [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Артем Боровик, останнє інтерв'ю перед загибеллю. на YouTube
- Народились 13 вересня
- Народились 1960
- Уродженці Москви
- Померли 9 березня
- Померли 2000
- Померли в Хімках
- Поховані на Новодівичому цвинтарі в Москві
- Випускники Московського державного інституту міжнародних відносин
- Нагороджені медаллю «Захиснику вільної Росії»
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 850-річчя Москви»
- Російські журналісти
- Радянські журналісти