Перейти до вмісту

Борових Андрій Єгорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Андрій Єгорович Борових
рос. Андрей Егорович Боровых
Ім'я при народженнірос. Андрей Егорович Боровых
Народження30 жовтня 1921(1921-10-30)
м. Курськ
Смерть7 листопада 1989(1989-11-07) (68 років)
Москва
ПохованняНоводівичий цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
ОсвітаВища військова академія імені К. Є. Ворошилова (1957) і Військово-повітряна академія (1951)
ПартіяВКП(б)
Звання Генерал-полковник авіації
Командуваннявійськова авіація
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня

Борових Андрій Єгорович (рос. Андрей Егорович Боровых, 30 жовтня 1921(19211030) — 7 листопада 1989) — радянський льотчик-ас, Двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1945), в роки німецько-радянської війни льотчик-винищувач 157-го винищувального авіаційного полку 6-го винищувального авіаційного корпусу 16-ї повітряної армії. Генерал-полковник авіації (1968), командувач авіацією військ ППО СРСР (1969—1977).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 30 жовтня 1921 в місті Курськ в сім'ї робітника. Росіянин. У 1936 році закінчив середню школу. Працював шофером.

В Червоній Армії з 1940 року. Закінчив Чугуївську військову авіаційну школу пілотів у 1940 році.

На фронтах Німецько-радянської війни з грудня 1941 року. Його бойовий шлях проліг через Орел і Курськ, Гомель і Брест, Львів і Варшаву та закінчився під Берліном. Він літав на перехоплення ворожої авіації, супроводжував бомбардувальники в тил ворога, вів повітряну розвідку.

Звання Героя Радянського Союзу, з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1077) командиру ланки 157-го винищувального авіаційного полку (двісті сімдесят третій винищувальна авіаційна дивізія, 6-й винищувальний авіаційний корпус, 16-а повітряна армія, Центральний фронт) молодшому лейтенанту Боровиху Андрію Єгоровичу присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 серпня 1943 року за 341 успішний бойовий виліт і участь у 55-ти повітряних боях, в яких він особисто збив 12 літаків супротивника і 14 у складі групи.

Другої медалі «Золота Зірка» командир ескадрильї того ж полку (234-а винищувальна авіаційна дивізія, ті ж корпус і армія, 1-й Білоруський фронт) капітан Борових Андрій Єгорович удостоєний Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1945 р. за збиті в наступних 49-и повітряних боях ще 19 ворожих літаків.

Всього за роки війни А. Є. Борових зробив близько 470-и успішних бойових вильотів, збив особисто 31 і в групі 14 літаків противника.

Після закінчення війни командував авіаційним полком, дивізією, корпусом. У 1951 році він закінчив Військово-повітряну академію. З грудня 1951 року служив в авіації ППО. В березні 1952 року — листопаді 1955 — командир 98-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії ППО (в Московському районі ППО, з 1954 — в Московському окрузі ППО; місто Брянськ). У 1957 році Військову академію Генерального штабу.

У 1958—1968 роках — командувач повітряними арміями. У 1968—1969 роках — командувач 8-ї окремої армії ППО — заступник командувача військами Київського військового округу по військах ППО.

У 1969—1977 роках — командувач авіацією військ ППО країни.

З 1977 року — військовий консультант Інституту військової історії Міністерства оборони СРСР. З 1988 року у відставці.

Обирався депутатом Верховної Ради РРФСР і депутатом Верховної Ради СРСР. Жив у Москві.

Трагічно загинув 7 листопада 1989 року. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.

Праці

[ред. | ред. код]
  • «Новая техника, оружие и человек» (1972)
  • «Надёжный щит Родины» (1985)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Борових Андрій Єгорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).(Перевірено 18 лютого 2018)
  • Біографія А. Є. Боровиха на сайті «Красные Соколы» [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)