Бородайко Корнило
| Бородайко Корнило | |||
|---|---|---|---|
 Хорунжий | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 23 березня 1897 Вулька | ||
| Смерть | після 16 травня 1993 Чикаго | ||
| Національність | українець | ||
| Alma Mater | Українська Господарська академія | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 1918–1922 | ||
| Приналежність | .svg){kind=small} УНР | ||
| Вид ЗС |  Армія УНР  УСС | ||
| Формування | Запорозький корпус | ||
| Війни / битви | Радянсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Бородайко Корнило (*23 березня 1897, Волиця — †після 16 травня 1993, Чикаго) — український військовий і громадський діяч, повстанець; хорунжий УСС та Армії УНР.
Нагороджений Хрестом Симона Петлюри і Воєнним хрестом.
Закінчив Українську державну гімназію (Бережани, 1919).
В УСС пішов добровольцем. У боях за Україну поранений (11 червня 1920). Закінчив 6 семестрів Вищої гірничої школи у м. Пшибрамі (ЧСР).
Писав 26 листопада 1926 року у "Curriculum vitae:
“В час відвороту військ УНР - перейшов разом з лічницею до Бучача в Галичині, звідки Поляками арештований був відправлений в табор в Вадовіцах - відтак в Ланьцуті. В маю 1921 року був звільнений з табору провірочною лікарською комісією як не здібний до військової служби, звідки від’їхав домів. 1922 р. виїхав на студії до ЧСР та записався на високій школі гірничій в Пшибрамі, де покінчив 6 семестрів. З браку фондів на дальші студії перервав науку та відійшов на шахту на практику гірничу”
Працював на шахті Мостецького вугільного товариства. Співорганізатор мітингу протесту в Подєбрадах проти антилюдської «пацифікації» українського населення у Польщі.
По закінченні економічного відділу економічно-кооперативного факультету Української Господарської академії в Подєбрадах (13 червня 1930) працював в повітовому Союзі кооперативів у Белзі. Член Українського народного союзу США (з 1950), належав до 243-го відділу імені св. Михаїла в Чикаго. Дружина — Олександра, син Алекс, дочка Марта.
Нагороджений Хрестом Симона Петлюри і Воєнним хрестом (1 березня 1963).
- Гордієнко Г. Під щитом Марса (спогади). Мої Подєбради (1922—1931). — Т. 2. — Філадельфія, 1977.
- Коваль Р., Моренець В. «„Подєбрадський полк“ Армії УНР». — Т. 1. — Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», «Український пріоритет» (2016). — С. 82.
- Свобода (Джерзі Ситі і Нью-Йорк, США). — 1993. — № 169. — 4 вересня. — С. 4.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
- ЦДАВО України. — Ф. 3795. — Оп. 1. — Спр. 749. — Арк. 98 — 99, 125.
