Бородін Георгій Дем'янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгій Дем'янович Бородін
рос. Георгий Демьянович Бородин
Народження26 грудня 1918(1918-12-26)
Ярлуково
Смерть31 серпня 1998(1998-08-31) (79 років)
Київ, Україна
ПохованняБерковецьке кладовище
КраїнаСРСР СРСР
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військартилерія
Роки служби19391948
ПартіяКПРС
Званнямолодший лейтенант
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Слави III ступеня
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Бороді́н Гео́ргій Дем'я́нович (рос. Бороди́н Гео́ргий Демья́нович; 26 грудня 1918(19181226), Ярлуково — 31 серпня 1998) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 26 грудня 1918 року в селі Ярлуковому (нині Грязінського району Липецької області) в родині селянина. Росіянин. Закінчив 8 класів середньої школи. Працював теслею будівельно-монтажної контори Воронезької області.

У Червоній Армії з вересня 1939 року. Служив стрільцем охорони аеродромного майна в 1-му швидкісному бомбардувальному авіаполку в місті Ростові-на-Дону, а з лютого 1941 року — в місті Ліді Гродненської області.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Був стрільцем, навідником і командиром гармати, командиром вогневого взводу. Воював на Західному, Південно-Західному, Воронезькому, 1-му Українському фронтах. Член ВКП(б) з 1943 року. В боях був тричі поранений і контужений.

Брав участь:

29 вересня 1943 року командир гармати 12-го винищувально-протитанкового артилерійського полку старший сержант Бородін в боях за Букринський плацдарм на чолі розрахунку під вогнем противника переправився через Дніпро в районі села Монастирка Кагарлицького району Київської області. 30 вересня, беручи участь у відбитті шести контратак противника, знищив два танки, дві автомашини, чотири кулемети і більше роти гітлерівців.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 травня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм старшому сержанту Бородіну Георгію Дем'яновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8033).

Могила Георгія Бородіна

У 1946 році закінчив 2-е Київське самохідне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе. Служив командиром самохідної установки в Київському військовому окрузі. З 1948 року молодший лейтенант Г. Д. Бородін — в запасі. Закінчив партшколу при ЦК КПУ, в 1964 році — технікум залізничного транспорту. Працював інструктором вагонної дільниці Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці. Жив у Києві. Помер 31 серпня 1998 року. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківцях».

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна (16 травня 1944), Червоного Прапора (20 лютого 1945), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (28 серпня 1944; 6 квітня 1985), орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (28 лютого 1944), Слави 3-го ступеня (16 травня 1944), медалями «За оборону Москви», «За визволення Праги», «За перемогу над Німеччиною». Почесний залізничник.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Бородін Георгій Дем'янович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987. (рос.)