Бостон-манор (станція метро)
Зовнішній вигляд
Бостон-манор | |
Транспортна мережа |
Лондонський метрополітен ![]() |
---|---|
Країна |
![]() ![]() |
Адміністративна одиниця |
Гаунслоу ![]() |
Асоційований виборчий округ |
Brentford and Isleworthd ![]() |
Історичне графство |
Мідлсекс ![]() |
Архітектор |
Чарльз Голден і Stanley Heapsd ![]() |
Дата офіційного відкриття |
1 травня 1883 ![]() |
Сусідня станція |
Норсфілдс[1] і Остерлі[1] ![]() |
Обслуговується маршрутом |
Лінія Пікадиллі ![]() |
Залізнична лінія |
Лінія Пікадиллі ![]() |
Тарифна зона |
London fare zone 4d ![]() |
Статус спадщини |
реєстрова будівля II* ступеняd ![]() |
Стан використання |
використовується[d] ![]() |
Географічний код Великої Британії |
TQ1637978734[2] ![]() |
![]() ![]() |
51°29′44″ пн. ш. 0°19′31″ зх. д. / 51.4955° пн. ш. 0.3252° зх. д.
Бостон-манор (англ. Boston Manor) — станція Лондонського метро у Бостон-манор на межі боро Гаунслоу та Ілінг, Західний Лондон. Станція знаходиться на відгалуженні Хітроу лінії Пікаділлі, між станціями Нортфілдз та Остерлі, у 4-й тарифній зоні. В 2017 році пасажирообіг станції становив 2.29 млн осіб[3].
Конструкція станції — відкрита естакадна з двома прямими береговими платформами.
- 1 травня 1883: відкриття станції як Бостон-роуд на лінії Metropolitan District Railway (MDR; сьогоденна лінія Дистрикт)[4][5]
- 13. червня 1905: завершення електрифікації колії
- 11. грудня 1911: станцію перейменовано на Бостон-манор
- 13 березня 1933: відкриття трафіку лінії Пікаділлі
- 9. жовтня 1964: припинення трафіку лінії Дистрикт[6]
Пересадки на автобуси London Buses маршрутів: 195 та E8.
Попередня станція | Лінія | Наступна станція | ||
---|---|---|---|---|
Остерлі | ![]() Лінія Пікаділлі |
Нортфілдз |
- ↑ а б http://markdunne.github.io/2016/04/10/The-London-Tube-as-a-Graph/
- ↑ National Heritage List for England
- ↑ COUNTS - 2014 - annual entries & exits (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF, 44 kB) за 21 лютого 2016. [Архівовано 2016-02-21 у Wayback Machine.]
- ↑ Rose, 2007.
- ↑ Horne, 2006, с. 20—21.
- ↑ Piccadilly Line (англ.). Clive’s Underground Line Guides. 18 січня 2013. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 16 березня 2020.