Ольгерд-Іполит Бочковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бочковський Ольгерд)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бочковський.

Ольгерд-Іполит Бочковський
Народився1 березня 1885(1885-03-01)
Долинська, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер9 листопада 1939(1939-11-09) (54 роки)
Прага, Протекторат Богемії і Моравії
Місце проживанняСанкт-Петербург, Прага
Країна Чехословаччина
Діяльністьсоціолог
Alma materКарлів університет
Галузьсоціологія, політологія, етнологія
ЗакладУкраїнська господарська академія, Український вільний університет
Відомий завдяки:ввів у науковий обіг поняття етнополітика
Роботи у Вікіджерелах

Ольге́рд-Іполи́т Бочко́вський (чеськ. Hyppolit Olgerd Boczkowski; нар. 1 березня 1885 станція Долинська, Херсонська губернія (нині Кіровоградська область) — пом. 9 листопада 1939, Прага) — український соціолог, політолог і етнолог, один із провідних європейських фахівців з теорії нації та національних відносин першої половини 20 століття; педагог, публіцист і громадський діяч.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї службовця російської імператорської залізниці. Батько новонародженого, Аполлон Бочковський, мав польське коріння; мати Анна (ур. Раєцька), походила з литовського роду. Сім'я належала до польської культури і католицької віри[1] — цим і пояснюється незвичне для степової України подвійне ім'я майбутнього вченого. Згодом сім'я переїхала до нового місця служби батька до Катеринослава, потім в 1899 році до Єлисаветграда, де в 14-річному віці Ольгерд-Іполит поступив у 4-й клас Єлисаветградського земського реального училища, закінчив його на «відмінно» в 1903 р. Володів французькою, німецькою, чеською, польською мовами. Потім він два роки навчався на економічному відділенні Петербурзької Політехніки та в Петербурзькому Лісовому інституті. В 1905 році зв'язку з революційними подіями емігрував до Богемського королівства (Австро-Угорська імперія) у Прагу.

В 1906—1909 рр. відвідує студії тогочасних визначних професорів філософського факультету Карлового університету Любора Нідерле, Я. Бідла та інших. В Празі він знайомиться з Томашем Гаррігом Масариком, видатним вченим і політиком, майбутнім президентом Чехословацької республіки.

Члени Конференції УСДРП в Подєбрадах 1928 р. Ольгерд-Іполит Бочковський стоїть у другім ряді ззаду, другий зліва.

Перед Першою світовою війною входить до празької групи Української соціал-демократної робітничої партії. В часи УНР був секретарем української дипломатичної місії у Празі (1918–1923). Після поразки УНР працював професором Української господарської академії (УГА) в Подєбрадах; викладав соціологію та націологію в Українському вільному університеті в Празі. У 1930-х співпрацював із Українським Бюро в Лондоні та його представником у Празі Демидом Антончуком.[2]

Ввів у науковий обіг поняття Етнополітика.

Очолював Комітет порятунку України — організацію, яка працювала задля порятунку українців під час Голодомору[3].

Погляди

[ред. | ред. код]
  • Націологія: Етнологія і етнографія вивчають початкові фази формування народів (етногенез), то націологія досліджує націогенез, тобто — становлення і розвиток модерних націй. Доба західно-європейського етногенезу завершилася, за О.Бочковським, після Великої французької революції. З того часу й бере початок пробудження так званих «неісторичних» народів…
  • Нації: Віддаючи належне об'єктивним ознакам нації (спільна територія, спільне походження, спільні мова, релігія, звичаї), вирішальним Бочковський вважав суб'єктивний чинник. Формування модерної нації неможливе без «національної свідомості» і «національної волі», які виявляються у прагненні нації до політичної та державної самостійності. «Нація — це воля бути нацією» Що ж до ролі мови, то нація нетотожна з мовою, проте й без національної мови вона утворитися не може.
  • Етнополітика: Одним із розділів націології є етно-націополітика, яка вивчає політичні аспекти буття нації, зокрема — питання політичного самовизначення нації. Важливим був його висновок про те, що «примусова асиміляція — політичний анахронізм», оскільки «вона руйнує підвалини держави, бо гартує сили переслідуваного народу, спрямовані на рішуче протистояння в національному визволенні».

Праці

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 130 років із дня народження відзначалося на державному рівні.[4][5]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Сергій Шевченко. Письменники-поляки — уродженці Єлисаветградщини // Архіви України. — 2005. — № 4(257). — С. 161—168.
  2. ↑ Монолатій Іван. Макогін псевдо Розумовський. Уявлена українська людина. Івано-Франківськ:Лілея-НВ, 2023, 448 с.; 16 іл. ISBN 978-966-668-590-5
  3. ↑ Ян Матковський. Поляк, котрий вважав себе українцем
  4. ↑ Політика / Голос України. — К., № 29 (6033) від 18 лютого 2015. — С. 4
  5. ↑ Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2015 році

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Оґюст Конт Це незавершена стаття про соціолога.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
S:
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ольгерд-Іполит_Бочковський&oldid=41885730