Бої за Харків (1918)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бої під Харковом

Історія

[ред. | ред. код]

Після нетривалих боїв під Харковом на початку квітня 1918 року більшовики відступили на останню лінію оборони міста Харкова, яка була добре укріплена й проходила по лінії Мерчик — Огульці — Мерефа. Водночас німці вели наступ на Харків із північного заходу з боку Охтирки, на цій ділянці оборону тримали частини Сіверса, Примакова, Руднєва, Аусемма, Кіквідзе.

2-й Запорізький полк за допомогою броньовиків в ніч з 3-го на 4 квітня увірвалися на станцію Огульці й зайняли її, попри те що в районі станції курсував більшовицький бронепоїзд.

Вранці 4 квітня бронедивізіон разом з піхотою посадженої на машини і кіннотою увірвались на станцію Люботин. А тим часом кіннота з броньовиком прорвалася в тил противника і підірвала залізничні колії між Люботином і Харковом. Червоноармійці не знаючи цього під час відступу з Люботина зазнали аварії на тій ділянці де було пошкоджено залізничне полотно, покидавши свої ешелони, більшовики відступили.

На станції Люботин в руки української армії потрапила велика кількість військового майна. Бронеавтомобілів 7, гармати, літаки, радіостанції, обмундирування, провіант та ін.

Після заняття Люботина Болбочан, бажаючи зберегти величезні склади військового майна в Мерефі від розграбування німцями, вислав туди загін який зайняв місто і взяв склади під свою охорону.[1]

В ешелонах на станції Люботин було виявлено велику кількість розстріляних і порізаних коней, в одній із кімнат станції було виявлено велику кількість заарештованих засуджених до розстрілу. Біля колодязя на станції лежало багато трупів розстріляних і закатованих більшовиками переважно офіцерів.

Тим часом запорожці продовжували наступ і 7 квітня зайняли Харків[2][3].

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Монкевич Б. Похід Болбочана на Крим: Спогади / Редактор-упорядник Р. М. Коваль. Бібліотека Історичного клубу «Холодний Яр». — Київ: Історичний клуб «Холодний Яр»; Київ, «Наш формат», 2014. — 272 с.; іл. — (Серія «Українська воєнна мемуаристика». — Кн. 7). Наклад 2000 пр. Обкладинка тверда, повнокольорова, повнокольорові форзаци, 127 світлин та 11 карт.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Монкевич Б. “Похід Болбочана на Крим”: Спогади Стр 76
  2. ↑ 100 років з часу звільнення Донбасу і Криму (про етапи Української революції 1917–1921 років). Архів оригіналу за 2 грудня 2020.
  3. ↑ Монкевич Б. “Похід Болбочана на Крим”: Спогади Стр 77
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Бої_за_Харків_(1918)