Перейти до вмісту

Брагін Ахать Хафізович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Брагін Ахать)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Брагін.
Ахать Хафізович Брагін
Ахать Брагін
Ім'я при народженніАхать (Олександр) Хафізович Брагін
ПсевдоАлік Грек
Олександр Сергійович Брагін
Народився26 лютого 1953(1953-02-26) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сталіно, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер15 жовтня 1995(1995-10-15) (42 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Шахтар або Донецьк, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
·замах
ПохованняQ131317153? Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
Національністьукраїнський татарин
Діяльністьпідприємець, м’ясник, кримінальний авторитет Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяіслам

Аха́ть Хафі́зович Бра́гін (також — Алік Грек; нар. 1953(1953), с. Жовтневе, Сталіно, Українська РСР, СРСР — пом. 15 жовтня 1995, Донецьк, Україна) — український підприємець, донецький кримінальний авторитет (прізвисько — Алік Грек), колишній президент ФК «Шахтар». Стояв біля джерел створення найбільшої в Україні фінансово-промислової групи, що стала після його смерті основною частиною бізнес-конгломерату олігарха Ріната Ахметова.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в татарській родині на околиці Донецька поблизу аеропорту, в селищі Жовтневому, Куйбишевського району. У дитинстві і юності грав у футбол і захоплювався боксом, отримав прізвисько «Алік Грек»[1].

Розпочав трудову діяльність з роботи м'ясником на ринку біля шахти «Жовтнева»[2]. Поступово перебрав контроль над Центральним ринком Донецька, де також працював у ті часи Борис Колесніков. У роки Перебудови зайнявся підприємництвом, зібрав групу однодумців: Рябін, Морозов, Богданов, займався операціями на валютному ринку та ринку ігор. Завдяки допомозі Шаміля Іванкова, влаштувався працювати директором в донецький магазин № 41[3]. Ця торгова точка входила в структуру донецької гуртово-роздрібний торговельної бази «Укртекстільторг», якою керував Шаміль Іванків[неавторитетне джерело].

В кінці 80-х років про Брагіна вже говорили, як про найбільшого підприємця Донецька. Він почав інвестувати капітал в різні фірми, які купували та привозили з Заходу комп'ютери та відеомагнітофони, відкривали магазини з касетами й апаратурою.

До початку 1990-х група однодумців під керівництвом Брагіна займалася наданням охоронних послуг іншим підприємцям Донецької області. В цей час напрацьовувалися підприємницькі зв'язки у Москві. Ахать Брагін направив всі свої зусилля на спільну підприємницьку діяльність з бізнесменом Яношем Юхимовичем Кранцем, з яким його познайомив Борис Колесніков. Янош Кранц був великим підприємцем на ті часи, партнером Євгена Кушніра — одного з найвідоміших луганських криміналітетів. Додатково великий дохід бізнесу Ахатя приносив Центральний ринок Донецька, яким керував його діловий партнер Колесніков.

Паралельно з цим він поширив свій вплив на десятки великих підприємств регіону, в тому числі металургійний комбінат «Азовсталь» і Харцизький трубний завод, контролював значні фінансові та ділові інтереси Донецька, придбав футбольний клуб «Шахтар». Неофіційно його вважали «господарем» Донецька[3].

В середині 1992 року Ахать Хафізовіч Брагін запропонував Яношу Кранцу, впливовому бізнесмену родом з Росії, об'єднатися в фінансовому відношенні та разом вести справи. Але Кранц відмовився, посилаючись на те, що справжній бізнесмен повинен бути самостійним. Я. Кранц на той час мав у власності кілька заводів з виробництва лакофарбових виробів в Донецьку і Луганську, на яких будувалися нові потужності, значна частка в статутному фонді процвітало тоді Донвуглекомбанку, два магазини, а також одне з кращих в той час в Донецьку кафе «Червоний кут» на бульварі Пушкіна. Був в його власності також багатий офіс в Калінінському районі, м. Донецька[3].

Загинув 15 жовтня 1995 року разом з братом і охоронцями в Донецьку в результаті вибуху під час футбольного матчу між командами «Шахтар» та «Таврія»[4]. За офіційною версією замах був скоєний кримінальною групою, яка протистояла Брагіну[неавторитетне джерело].

Замахи

[ред. | ред. код]

Причини та привід до замахів

[ред. | ред. код]

В кінці 1993-початку 1994 року двоє жителів Донецька — колишній «наперсточник» Євген Кушнір (1997 року помер у СІЗО) і дрібний підприємець Анатолій Рябін (убитий 1996 року) організували угруповання з 16 осіб. Основним заняттям банди були грабежі та вбивства, в тому числі й на замовлення[неавторитетне джерело]. Незабаром в її керівництво увійшов чеченець Магомед Алієв на прізвисько «Мага», який відповідав за зв'язки із закордоном, зокрема, постачання зброї в особливо великих об'ємах з Чечні та колишніх республік Югославії[5].

Незабаром банда Кушніра та Рябіна стала активно розширювати території свого впливу, а також почала експансію на тіньових ринках Донецька, що привело до загострення та ворожнечі між кримінальними кланами та бандами. Однак, приводом для початку війни з конкурентами стало вбивство одного з авторитетів Донецька на прізвисько «Чірік», який мав дружбу з Є. Кушніром. В якості помсти був розстріляний інший злочинний авторитет на прізвисько «Барабан», який дружив з гендиректором фірми «Люкс» Ахатем Брагіним (Аліком Греком)[неавторитетне джерело]. На думку «кушніровців», Ахать Брагін був причетним до вбивства «Чіріка». А насправді банді Кушніра та Рябіна, заважав авторитет А. Брагіна та його вплив в регіоні. Конфлікт, судячи з розповідей Кушніра, почався ще в 1990 році — через небажання Брагіна співпрацювати у бізнесі[6].

Замах в Пісках

[ред. | ред. код]

19 березня 1994 року на Ахатя було скоєно невдалий замах біля його голуб'ятні в селі Піски, Ясинуватського району. Донецька преса писала, як, під'їхавши впритул до машини Грека, люди Кушніра почали розстрілювати його з пістолетів з глушниками. А. Брагін встиг сховатися від куль в голуб'ятник і там перечекав, поки нападники не зникли. У той день загинули двоє охоронців Грека, а троє його «соратників» були поранені[5].

Замах біля м'ясокомбінату

[ред. | ред. код]

8 травня 1994 року відбулася друга невдала спроба вбивства Брагіна — вже в самому Донецьку, з використанням п'яти гранатометів. Ця спроба вбивства не мала прецедентів на території СНД з техніки та зухвалості виконання. Співробітники міліції виявили на одній з вулиць вантажний автомобіль «ГАЗ-51» з п'ятьма зарядженими гранатометами, закріпленими в кузові. Привести зброю в дію мав саморобний радіокерований пристрій, виготовлений з дитячої іграшки[неавторитетне джерело].

Фатальний замах на стадіоні «Шахтар»

[ред. | ред. код]
Докладніше: Вибух на стадіоні «Шахтар»

Влітку 1995 року Є. Кушнір і А. Рябін вирішили остаточно вбити А. Брагіна. Знаючи, що Брагін, як президент і затятий уболівальник футбольного клубу «Шахтар», не пропускає жодного матчу улюбленої команди, Є. Кушнір запропонував організувати вбивство безпосередньо на стадіоні. Вирішили закласти бомбу на вході в гостьову трибуну. Для цього найняли професійного вбивцю, громадянина Росії, Вадима Болотських на прізвисько «Москвич»[7].

Для операції придбали пластикову вибухівку підвищеної потужності спеціального призначення — з підривником і дистанційним управлінням промислового виробництва з чотирма додатковими детонаторами та пультом у вигляді брелока. І в середині вересня члени угруповання А. Акулов і І. Філіпенко за кілька ночей пробили нішу в бетонній підставі на вході в гостьову ложу та заклали близько 5 кілограмів вибухівки (еквівалентно 11.5 кілограмам тротилу), встановивши дистанційний детонатор в режим очікування[неавторитетне джерело]. В операції на стадіоні брало участь загалом 10 членів банди Є. Кушніра[неавторитетне джерело]. Решта «кушніровців» розосередилися по шляху проходження А. Брагіна і по рації повідомляли про його пересування[5].

І. Філіпенко, надівши форму капітана міліції, знаходився в безпосередній близькості від трибуни, щоб привести бомбу в дію за допомогою дистанційного пристрою. Його кандидатура була обрана не випадково: Філіпенко, кілька років пропрацював підривником на шахтах[неавторитетне джерело]. Підривник І. Філіпенко натиснув на кнопку приблизно о 17:00, 15 жовтня 1995 р., коли Брагін з охоронцями йшов у ложу. Разом з А. Брагіним були вбиті п'ятеро, троє — важко поранені. Тіло А. Брагіна упізнали по годиннику «Rolex», який він носив[неавторитетне джерело].

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Дочка Діляра (1985—2009), померла від серцевої недостатності[8].
  • Син Равіль (1989), підприємець, живе в Донецьку[9].
  • Брат — Рашид Євгенович Брагін (нар. 28 грудня 1955 року), депутат Донецької обласної ради[неавторитетне джерело].

Пам'ять

[ред. | ред. код]

На його честь в Донецьку названа мечеть «Ахать-Джамі», головним меценатом будівництва якої він виступав[неавторитетне джерело].

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Донецкая мафия. Антология: Б. dony07.narod.ru. Архів оригіналу за 11 січня 2015. Процитовано 29 серпня 2021.
  2. ↑ Тимошенко напомнила, кому было выгодно убийство Щербаня. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
  3. ↑ а б в Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ. genshtab.info. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
  4. ↑ Судитимуть підривника "хрещеного батька" Ахметова. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 21 листопада 2012.
  5. ↑ а б в Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ. genshtab.info. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
  6. ↑ Кровавая история Донецка. Часть II - "Ликвидация Ахатя Брагина". bezpekavip.com (рос.). Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
  7. ↑ Gazeta.ua (11 грудня 2009). Возможного убийцу Ахатя Брагина отпустили (ФОТО). Gazeta.ua (рос.). Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
  8. ↑ Gazeta.ua (25 липня 2013). Ахметов в 17 лет купил первую машину. Gazeta.ua (рос.). Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
  9. ↑ Gazeta.ua (14 липня 2013). Рината Ахметова называют легендой родного поселка, а детей учат брать пример. Gazeta.ua (рос.). Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Брагін_Ахать_Хафізович&oldid=44592492