Перейти до вмісту

Бражник Іван Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бражник.
Бражник Іван Андрійович
Загальна інформація
Громадянство СРСР
Народження16 жовтня 1897(1897-10-16)
Гринцеве, Лебединський район, Україна
Смерть27 квітня 1965(1965-04-27) (67 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Спорт
Країна СРСР
Вид спортугімнастика
Нагороди
заслужений майстер спорту СРСР

Іван Андрійович Бражник (16 жовтня 1897, Гринцеве, Лебединський район — 27 квітня 1965, Київ) — радянський спортсмен, тренер та педагог зі спортивної гімнастики; Заслужений майстер спорту СРСР (1940), Заслужений тренер СРСР (1956)[1]. Суддя всесоюзної категорії (1937)[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 16 жовтня (4 жовтня за старим стилем) 1897 року у селі Гринцеве, нині Лебединського району Сумської області України.

У 1923 році закінчив у Києві Вищі курси інструкторів зі спорту та допризовної фізичної підготовки. Займався спортом, був переможцем та призером змагань з гімнастики на першостях Української РСР, а також переможцем легкоатлетичних змагань на Спартакіадах Харківської губернії (1-е місце зі стрибків у довжину 1924 року)[1].

У 1926 році закінчив Військово-педагогічний інститут у Москві. Працював викладачем у середніх школах та інструктором у спортивних клубах міста Суми; викладачем Харківського медичного інституту (1927-1931); старшим викладачем (1931-1935) та завідувачем кафедри (1936-1941, доцент з 1939 року) Харківського інституту фізичної культури.

І. А. Бражник був учасником Великої Вітчизняної війни[3].

Після її закінчення працював завідувачем (1944—1962) та доцентом (1963—1964) кафедри гімнастики Київського інституту фізичної культури. Одночасно у 1945—1962 роках був головою Федерації гімнастики України.

Іван Бражник — один із організаторів розвитку спортивної та мистецької гімнастики в Україні. В 1936—1938 рр. підготував команду гімнастів Української РСР, яка двічі перемагала на першостях СРСР. Зробив внесок у виховання плеяди видатних гімнастів Радянського Союзу — Н. Бочарової, Л. Латиніної, П. Астахової, Олени Бірюк[4], Б. Шахліна, Ю. Титова та інших[1].

Помер 27 квітня 1965 року у Києві. Батько Володимира Бражника[ru] — майстра спорту, кандидата педагогічних наук[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в БРА́ЖНИК Іван Андрійович
  2. ↑ Во Всесоюзном комитете // Красный спорт (газета). — 9 июня, № 79. — с. 4.
  3. ↑ Подвиг народа. Архів оригіналу за 1 січня 2021. Процитовано 15 вересня 2018.
  4. ↑ БИРЮК ЕЛЕНА ВАСИЛЬЕВНА. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 11 вересня 2017. [Архівовано 2017-09-11 у Wayback Machine.]
  5. ↑ БРА́ЖНИК Володимир Іванович. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 5 вересня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Бражник_Іван_Андрійович