Братська могила керівників повстання на крейсері «Очаків»
| Братська могила керівників повстання на крейсері «Очаків» | |
|---|---|
 | |
| Інформація про цвинтар | |
| 44°36′00″ пн. ш. 33°30′50″ сх. д.H G O | |
| Країна |  СРСР |
| Розташування | Севастополь, кладовище Комунарів Кладовище Комунарів  |
| Статус | пам'ятник і братська могила |
| Охоронний статус | Державний реєстр нерухомих пам'яток України і об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd |
| Архітектор | В. К. Ретлінг |
 | |
  Братська могила керівників повстання на крейсері «Очаків» Братська могила керівників повстання на крейсері «Очаків» (Sevastopol) | |
Братська могила керівників повстання на крейсері «Очаків» — братська могила П. П. Шмідта, М. Г. Антоненка, О. І. Гладкова і С. П. Частника — керівників повстання на крейсері «Очакові» в 1905 році, розстріляних на острові Березані 19 березня 1906 року. Знаходиться в кінці центральної алеї на кладовищі Комунарів в Севастополі.
У квітні 1917 року командувач Чорноморським флотом адмірал О. В. Колчак наказав знайти на острові останки революціонерів і поховати в Севастополі. 8 травня 1917 року на гідрокрейсері «Принцеса Марія» їх доставили в місто до Графської пристані, потім в Покровський собор. 17 травня 1917 року до Севастополя прибув військовий міністр Тимчасового уряду О. Ф. Керенський відвідав собор, поклавши на могилу П. П. Шмідта Георгіївський хрест.
14 листопада 1923 року відбулося перепоховання революціонерів на кладовищі Комунарів. 22 січня 1926 року на їхній могилі відкрили меморіальну дошку з написом:
«Тут лежать вожді моряків Чорноморського флоту в листопадові дні 1905 року: лейтенант Шмідт, машиніст Гладков, комендор Антоненко і кондуктор Частник, розстріляні урядом царя Миколи II на острові Березані 6—19/III 1906».
У 1935 році за проектом архітектора В. К. Ретлінга замість плити встановили пам'ятник, в основу якого ліг заповіт Шмідта:
«Якщо коли-небудь в майбутньому місто дасть гроші на пам'ятник, то покласти скелю, вирізати на ній мою клятву. На скелі кинути якір (корабельний, справжній) не зламаний, як це прийнято робити на пам'ятниках, а цілий якір і увіткнути в скелю флагшток з червоним прапором з жерсті».
Для спорудження монумента революціонерам використовували пам'ятник з могили капітана 1 рангу Е. Н. Голікова, командира ескадреного броненосця «Князь Потьомкін-Таврійський», убитого революційними моряками 14 червня 1905 року, граніт, що залишився від будівництва пам'ятника Леніну, і камінь, конфіскований у колишніх маєтках.
У роки радянсько-німецької війни пам'ятник отримав пошкодження, відновлений в 1967 році з деякими змінами (скульптор С. О. Чиж). На штучній скелі, яка покоїться на основі у вигляді п'ятикутної зірки, додатково встановили два бронзових рельєфа — профільний портрет П. П. Шмідта і план Севастопольської бухти з повсталими кораблями. Вінчає пам'ятник флагшток з червоним прапором.
- В. Г. Шавшин. Каменная летопись Севастополя. «ДС Стрим». Севастополь—Київ 2004. ISBN 966-96305-1-7. стор. 129–130(рос.)