Бруно Енріке Пінто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пінто.
Ф
Бруно Енріке
Особисті дані
Повне ім'я Бруно Енріке Пінто
Народження 30 грудня 1990(1990-12-30)[1][2] (33 роки)
  Белу-Оризонті, Бразилія
Зріст 184 см
Вага 71 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція півзахисник, нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб Бразилія «Фламенго»
Номер 27
Юнацькі клуби
Бразилія «Інконфіденсія»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2011–2012 Бразилія «Крузейру» 0 (0)
2012–2014 Бразилія «Уберландія» 5 (0)
2014–2015 →  Бразилія «Ітумбіара» 15 (9)
2015 Бразилія «Гояс» 33 (7)
2016–2017 Німеччина «Вольфсбург» 14 (0)
2017–2019 Бразилія «Сантус» 56 (9)
2019– Бразилія «Фламенго» 42 (23)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2019– Бразилія Бразилія 2 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 23 листопада 2019.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 23 листопада 2019.

Бруно Енріке Пінто (порт. Bruno Henrique Pinto, нар. 30 грудня 1990, Белу-Оризонті) — бразильський футболіст, півзахисник, нападник клубу «Фламенго» та національної збірної Бразилії.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився 30 грудня 1990 року в місті Белу-Оризонті. Бруно Енріке досить пізно почав професіональну кар'єру. До 21 року він виступав на аматорському рівні, паралельно заробляючи на життя в інших сферах. У 2012 році разом зі своєю командою «Інконфіденсія» став переможцем Кубка Ітатіаї, де він став найкращим гравцем, діючи у зв'язці зі своїм старшим братом Жуніньйо. Обох гравців запросили в «Крузейро». Однак Бруніньо, як прозвали Бруно Енріке, так і не дебютував за «лис» — у тому ж році він відправився в оренду в «Уберландію», де і дебютував на професіональному рівні, після чого 2013 року клуб викупив контракт гравця.

У 2014 році Бруно Енріке знову був відданий в оренду, на цей раз у «Ітумбіару», яка грала в чемпіонаті штату Гояс. Тут його помітили представники клубу «Гояс», який грав у бразильській Серії A, і запросили до себе[3].

У 2015 році Бруно виграв з «Гоясом» чемпіонат штату, ставши при цьому найкращим бомбардиром турніру. Незважаючи на те, що «Гояс» вилетів із Серії A, нападник привернув до себе увагу зарубіжних клубів. На початку 2016 року він перейшов у німецький «Вольсфсбург». Тут він дограв до кінця сезону 2015/16, а також провів першу половину сезону 2016/17[3], втім основним гравцем так і не став.

«Сантус»

[ред. | ред. код]

У січні 2017 року Бруно Енріке перейшов у «Сантус». Сума трансферу склала 4 млн євро[4]. Дебютував за нову команду 12 лютого в гостьовому матчі чемпіонату штату Сан-Паулу проти «Ред Булл Бразіл», вийшовши на заміну Родрігану на 72 хвилині. «Сантос» вирвав перемогу 3:2 на третій доданій хвилині[5]. 12 березня в тому ж турнірі забив свої перші голи, причому відразу ж оформивши хет-трик у гостьовій грі із «Сан-Бернардо» (перемога 4:1)[6]. У чемпіонаті Бразилії Бруно Енріке став справжнім лідером своєї команди, забивши за неї 18 голів і віддавши 11 результативних передач — за обома цими показниками він зайняв перше місце серед всіх гравців «Сантуса»[7].

У Лізі Пауліста 2018 року Бруно зіграв лише в одному матчі проти «Ліненсе» (перемога 3:0), під час якого травмував око. На відновлення пішло три місяці, нападник повернувся на поле лише в квітні — вже на матчі чемпіонату Бразилії[8].

«Фламенго»

[ред. | ред. код]

23 січня 2019 року Бруно Енріке перейшов у «Фламенго»[9]. Дуже вдало дебютував у новій команді — оформив дубль у ворота «Ботафого» у грі Ліги Каріоки, завдяки чому «Фламенго» здобув перемогу з рахунком 2:1[10].

Загалом за перший сезон забив у всіх турнірах за «рубро-негрос» 35 голів, у тому числі 21 — у чемпіонаті Бразилії 2019 і п'ять — у розіграші Кубка Лібертадорес[11]. Склав потужну ланку нападу разом з іншим нападником збірної Бразилії Габріелем Барбоза (Габіголом), на рахунку якого 38 голів за «Фла» в 2019 році (сумарно двоє нападників забили 69 голів)[12].

21 серпня 2019 року в матчі 1/4 фіналу Кубка Лібертадорес проти «Інтернасьйонала» оформив дубль, завдяки чому «червоно-чорні» виграли 2:0. В ході гри Бруно Енріке розвинув максимальну швидкість в 38 км/ч. і даний рекорд був зафіксований ФІФА, яка оголосила бразильця найшвидшим футболістом у світі. Раніше рекорд належав валлійцю Гарету Бейлу[13][14][15][16].

Разом з командою 23 листопада 2019 року став володарем Кубка Лібертадорес — для «Фламенго» це став другий титул — перший був завойований 38 років тому[17]. Також допоміг своїй команді виграти чемпіонат штату і чемпіонат Бразилії[18]. Станом на 23 листопада 2019 року відіграв за команду з Ріо-де-Жанейро 42 матчі в національному чемпіонаті.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

6 вересня 2019 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Бразилії в товариському матчі проти збірної Колумбії (0:1)[19]..

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
Командні
Особисті

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ As — Madrid: PRISA, 1967. — ISSN 1888-6671
  3. ↑ а б Vladimir Bianchini (7 квітня 2016). Brasileiro que aterrorizou Real Madrid era recepcionista e foi descoberto na várzea (порт.). ESPN. Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
  4. ↑ Lucas Musetti (23 січня 2017). Fechou! Bruno Henrique assina com o Santos e se despede do Wolfsburg (порт.). Globo. Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
  5. ↑ RB Brasil vs. Santos - 12 February 2017 (англ.). soccerway.com. 12 лютого 2017. Архів оригіналу за 23 червня 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
  6. ↑ Time reserva dá certo, Bruno Henrique brilha, e Santos goleia o São Bernardo fora de casa (порт.). Globo. 12 березня 2017. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
  7. ↑ Fernando H. Ahuvia (19 грудня 2017). Exclusivo! Dono de números invejáveis em 2017, Bruno Henrique valoriza identificação com Santos e espera títulos em 2018 (порт.). goal.com. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2019.
  8. ↑ Gabriel dos Santos (20 квітня 2018). Recuperado de lesão no olho, Bruno Henrique reforça o Santos contra o Bahia (порт.). Globo. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
  9. ↑ Bruno Henrique é o quarto reforço do Flamengo (порт.). «Фламенго». 23 січня 2019. Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
  10. ↑ Botafogo vs. Flamengo - 26 January 2019 (англ.). soccerway.com. 26 січня 2019. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 23 листопада 2019.
  11. ↑ Marcelo Baltar (14 листопада 2019). Decisivo e provocador: as facetas de Bruno Henrique pelo Flamengo em clássicos cariocas (порт.). Globo. Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
  12. ↑ Gabigol e Bruno Henrique têm mais gols do que dupla de rivais, São Paulo e mais dois da Série A (порт.). FOX Sports. 24 жовтня 2019. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
  13. ↑ Henrique André (19 листопада 2019). Em alta no Flamengo, Bruno Henrique vê marca oficial ganhar 17 mil seguidores em 24 horas (порт.). hojeemdia.com.br. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
  14. ↑ Fifa exalta Bruno Henrique: "Agora o mundo por que sabe foi convocado" (порт.). Gazeta Esportiva. 23 серпня 2019. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
  15. ↑ Олександра Арсентьєва (24 серпня 2019). найшвидший футболіст розігнався до 38 кілометрів на годину. ТК «Зірка». Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
  16. ↑ Бруно Енріке став найшвидшим футболістом у світі. «Вести.ру». 24 серпня 2019. Процитовано 23 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  17. ↑ ¡Flamengo campeón de la CONMEBOL Libertadores 2019! (ісп.). КОНМЕБОЛ. 23 листопада 2019. Архів оригіналу за 25 листопада 2019. Процитовано 24 листопада 2019.
  18. ↑ Flamengo é campeão brasileiro e se torna primeiro time desde 1963 a ganhar Nacional e Libertadores no mesmo ano (порт.). Globo. 24 листопада 2019. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 24 листопада 2019.
  19. ↑ Bruno Henrique celebra experiência na Seleção Brasileira: 'Dias incríveis' (порт.). LANCE!. 11 вересня 2019. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 23 листопада 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]


Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бруно_Енріке_Пінто&oldid=43489787