Брусилов Олексій Олексійович

Олексій Олексійович Брусилов
Алексей Алексеевич Брусилов
Народження	19 (31) серпня 1853(1853-08-31) Тифліс, Російська імперія
Смерть	17 березня 1926(1926-03-17) (72 роки) Москва, Російська РФСР,  СРСР пневмонія
Поховання	Новодівичий монастир
Країна	Російська імперія  СРСР
Рід військ	кавалерія
Освіта	Пажеський корпус (29 липня (10 серпня) 1872)
Звання	Генерал від кавалерії (1912)
Командування	8-а армія (Російська імперія)
Війни / битви	Російсько-османська війна 1877-1878 років * Аладжинська битва Перша світова війна * Галицька битва * Зимова битва в Карпатах * Брусиловський прорив * Наступ Керенського Радянсько-польська війна
Діти	Aleksei Brusilovd
Інше
Автограф
Нагороди	Орден Святого Георгія Орден Святого Георгія Орден Білого Орла (Російська Імперія) Орден Святого Володимира 2 ступеня Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святої Анни 1 ступеня Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святого Станіслава 1 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня Великий Хрест ордена Почесного легіону Командор ордена Почесного легіону Офіцер ордена Почесного легіону Офіцер ордена Корони Італії Кавалер ордена «Святий Олександр» (Болгарія) Лева і Сонця 1 ступеня Лева і Сонця 5 ступеня

Олексі́й Олексі́йович Бруси́лов (рос. Алексей Алексеевич Брусилов; 19 (31) серпня 1853(18530831), Тифліс, нині Тбілісі — 17 березня 1926, Москва) — російський військовий діяч, генерал від кавалерії (1912).

Біографія

1872 року закінчив Пажеський корпус. Проходив військову службу на Кавказі. Був учасником російсько-османської війни 1877—1878 років.

1883 року закінчив кавалерійську школу в Санкт-Петербурзі. Надалі був її викладачем, а від 1902 року — начальником цієї школи.

У 1906—1914 роках Брусилов — начальник 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії, командир 14-го армійського корпусу, помічник командира Варшавського військового округу, командир 12-го армійського корпусу. Один рік проживав у Вінниці.

Учасник Першої світової війни. Командував 8-ю армією. Від березня 1916 року був головнокомандувачем Південно-Західного фронту, війська якого в травні — серпні 1916 року здійснили прорив австро-німецького фронту. Ця найвдаліша бойова операція російської армії за всю війну увійшла в історію як Брусиловський прорив.

У травні — липні 1917 року Брусилов обіймав посаду Верховного головнокомандувача Збройних сил Росії, відстоював ідею ведення війни до переможного кінця.

Після Жовтневого перевороту 1917 року Брусилов усунувся від активної діяльності, жив у Москві. Навесні — влітку 1918 року таємно співпрацював із Білим рухом. У серпні — жовтні 1918 року перебував під арештом на гауптвахті в Московському Кремлі за підозрою в контрреволюційній діяльності. До весни 1919 року перебував під домашнім арештом.

На початку польсько-радянської війни 1920 Брусилов добровільно вступив до Червоної армії.

Помер 17 березня 1926 року від запалення легенів. Брусилова поховано на Новодівочому кладовищі в Москві.

Посилання

• А. А. Брусилов. Мои воспоминания [Архівовано 22 травня 2008 у Wayback Machine.](рос.)