Перейти до вмісту

Бріджид Брофі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бріджид Брофі
англ. Brigid Brophy Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніангл. Brigid Antonia Brophy Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася12 червня 1929(1929-06-12)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ілінг[d], Мідлсекс, Англія, Велика Британія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла7 серпня 1995(1995-08-07)[1][2][…] (66 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лаут[d], Східний Ліндсіd, Лінкольншир[d], Лінкольншир Редагувати інформацію у Вікіданих
·розсіяний склероз Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця-романістка, письменниця, есеїстка, біограф, правозахисниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботиесей Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materThe Abbey Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяатеїзм Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зMichael Leveyd Редагувати інформацію у Вікіданих

Бріджит Антонія Брофі, леді Леві (англ. Brigit Brophy; нар. 12 червня 1929, Ілінг — пом. 7 серпня 1995) — британська письменниця, критикеса та прихильниця соціальних реформ, включаючи авторські права та права тварин, феміністка та пацифістка. Серед її романів на цю тему «Мавпа Гекенфеллера» (1953); серед її критичних досліджень були «Моцарт драматург» (1964, переглянута 1990) та «Prancing Novelist: A Defense of Fiction»… «У похвалу Рональда Фірбанку» (1973). У «Словнику літературної біографії: британські новелісти з 1960 року» С. Дж. Ньюмен назвав її «однією з найчутливіших, найяскравіших і найтриваліших симптомів 1960-х».

Вона була феміністкою та пацифісткою, яка висловлювала суперечливі думки щодо шлюбу, війни у В'єтнамі, релігійної освіти в школах, сексу та порнографії.[5] Агітаторка за права тварин та підтримки вегетаріанства. Завдяки статті «Sunday Times» Брофі приписують тригер формування руху прав тварин в Англії.[6]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Бріджит Антонія Брофі народилася 12 червня 1929 року в місті Ілінг на заході Лондона. Вона була єдиною дитиною романіста Джона Брофі та вчительки Гаріс Брофі (до шлюбу Грунді). Ще в дитинстві вона почала писати п'єси. Під час Другої світової війни з травня 1941 року до липня 1943 року відвідувала школу абатства, Редінг та інші школи. Потім відвідувала дівчачу школу святого Павла в Лондоні. У 1947 році Брофі отримала стипендію для навчання в Оксфордському університеті (коледж Св. Г'ю), але в 1948 році залишилася без диплома.[7]

У 1953 році, коли їй виповнилось 25 років, вийшла її книга оповідань «Коронна принцеса»; за ним у тому ж році вийшов її роман «Мавпа Гекенфеллера», що став ще більше підтриманий аудиторією.

У 1954 році Бріджит Брофі одружилася з історикои мистецтва Майклом Леві (згодом директор Британської національної галереї, 1973—1987 рр.). В 1957 році народила єдину доньку Катаріну Дж. Леві.[8] У наступні роки вона випустила серію романів, серед яких «Плоть» (1962), «Завершальний штрих» (1963, описана як «лесбійська фантазія»), «Снігова куля» (1964) та «Палац без стільців» (1978), у якій дитина королівського походження переживає політичний занепад.

Бріджит Брофі також написала кілька науково-популярних книг та нарисів, серед яких «Чорний корабель до пекла» (1962; вдячність шавійським і фрейдистським ідеям), «Моцарта Драматик» (1964) та (разом із чоловіком та Чарльзом Осборном) «П'ятдесят творів англійської літератури, без яких ми могли б обійтися» (1967). Її детальне дослідження про Рональда Фірбанка, «Розважаючий новеліст та захист художньої літератури» у формі критичної біографії на хвалу Рональда Фірбанка, з'явилось у 1973 році.

Вона агітувала за кілька реформ. З Морін Даффі вона боролася між 1972 і 1982 роками за авторське право публічного кредитування. Вона була однією з підписників Маніфесту гуманістів.[9] Стала президентом Національного антивізійного товариства. У своїй книзі «Baroque 'n' Roll» (1987) писала про свою боротьбу з розсіяним склерозом (про перші симптоми якого вона довідалась в 1981 році), її бісексуальність та причини, які вона підтримувала.

Їй діагностували розсіяний склероз у 1983 році.[5]

З 1987 року її чоловік Майкл Леві доглядав за нею під час хвороби, відмовившись від посади директора Національної галереї.

Бріджит Брофі померла 7 серпня 1995 року в місті Лаут у Лінкольнширі.

Твори

[ред. | ред. код]

Художня література

[ред. | ред. код]
  • Коронна принцеса та інші історії (1953)
  • Мавпа Хакенфеллера (1953 р., перевидано 1991 р.)
  • Король дощової країни (1956, перевидано 1990, 2012)
  • Плоть (1962)
  • Завершальний штрих (1963, переглянуто 1987)
  • Снігова куля (1964)
  • Грабіжник (п'єса, вперше поставлена в Лондоні в Театрі Водвіль, 22 лютого 1967 р., та опублікована 1968 р.)
  • У транзиті: роман героїка (1969 р., перевиданий 2002 р.)
  • Пригоди Бога в пошуках чорної дівчини: роман і деякі байки (1973)
  • Pussy Owl: Superbeast (1976) для дітей, проілюстрована Хіларі Хейтон
  • Палац без стільців: бароковий роман (1978)

Нехудожня література

[ред. | ред. код]
  • Чорний корабель до пекла (1962)
  • Моцарт драматург: новий погляд на Моцарта, його опери та його вік (1964) (переглянута 1990)
  • Не забувай ніколи: зібрані погляди та огляди (1966)
  • (З чоловіком, Майклом Леві та Чарльзом Осборном) П'ятдесят творів англійської та американської літератури, без яких ми могли б обійтися (1967)
  • Релігійна освіта в державних школах (1967)
  • Чорно-біле: портрет Обрі Бердслі (1968)
  • Права тварин (1969 р.) Товариство захисту та боротьби з тваринами)
  • Лонгфордська загроза свободі (1972)
  • Романтичний новеліст: Захист художньої літератури у формі критичної біографії на хвалу Рональда Фірбанка (1973)
  • Бердслі та його світ (1976)
  • Принц і дикі гуси, малюнки Грегоара Гагаріна (Гаміш Гамільтон, 1983)
  • Посібник з права публічного кредитування (1983)
  • Бароко-н-рол та інші нариси (1987)
  • Читає: Збірник нарисів (1989)

Посібники

[ред. | ред. код]
  • Найкращі короткі вистави світового театру, 1958—1967, 1968
  • Тварини, люди та моралі під редакцією Стенлі та Рослінд Годлович та Джона Харріса (1971)
  • Геній Шоу за редакцією Майкла Холройда (1979)
  • Права тварин: симпозіум, під редакцією Д. Патерсона та Р. Д. Райдера (1979)
  • Історії Шекспіра за редакцією Джайлса Гордона (1982)

Колекція рукописів Брофі зберігається в Бібліотеці Ліллі в Університеті Індіани в Блумінгтоні.

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 145.
  5. ↑ а б Martin Pope (29 грудня 2008). Sir Michael Levey. The Telegraph. London. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019. Brigid Brophy was an outspoken campaigner on issues as diverse as humanism, animal rights, feminism, pornography, homosexual rights, the Vietnam War and religious education in schools (she disapproved of only the last two).
  6. ↑ Richard Ryder (2000). Animal Revolution: Changing Attitudes Towards Speciesism. Berg. с. 5. ISBN 1-85973-330-1. The moral basis for animal liberation has been given much attention by modern philosophers since the publication of the well-known novelist Brigid Brophy's major article entitled 'The Rights of Animals' in the Sunday Times in 1965.
  7. ↑ Sarah Lyall (9 серпня 1995). Brigid Brophy Is Dead at 66; Novelist, Critic and Crusader. The New York Times. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.
  8. ↑ FreeBMD. www.freebmd.org.uk. Архів оригіналу за 21 грудня 2018.
  9. ↑ Humanist Manifesto II. American Humanist Association. Архів оригіналу за 20 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012. [Архівовано 2012-10-20 у Wayback Machine.]

Подальше читання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бріджид_Брофі&oldid=44099982