Бугай Олександр Олександрович

Олександр Бугай
Олександр Олександрович Бугай
Олександр Бугай; Олександр Олександрович Бугай
Полковник м/с
Загальна інформація
Народження	23 квітня 1963 (61 рік); Зарічне, Гощанський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma Mater	Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, Саратовський державний медичний університет і Українська військово-медична академія
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Медична служба
Війни / битви	Російсько-українська війна
Командування
	Начальник клініки; НВМКЦ «ГВКГ»
Нагороди та відзнаки
	Заслужений лікар України
	Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бугай.

Олександр Олександрович Бугай (нар. 23 квітня 1963, с. Зарічне, Рівненська область) — український військовий лікар, полковник Медичних сил Збройних сил України. Начальник клініки Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ». Заслужений лікар України (2020).

Життєпис

Олександр Бугай народився 23 квітня 1963 року в с. Зарічне, нині Бугринської громади Рівненського району Рівненської области України.

Закінчив Вінницький медичний інститут (1989), військово-медичний факультет Саратовського медичного інституту (1991, спеціальність — лікувальна справа), Військово-медичний інститут Української військово-медичної академії (1997, спеціальність — анестезіологія).

Нині — начальник клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анестезіології, реанімації та детоксикації Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ»^[1] та головний анестезіолог Збройних сил України^[2]. За 2019 рік в клініці було проліковано 1100 хворих, проведено 10 143 анестезії, 580 з них особисто Олександром Бугаєм.

Учасник бойових дій. У 1999 році брав участь у складі багатонаціональних Сил стабілізації НАТО у підтримці миру на території Боснії і Герцеговини. Надавав практичну та консультативну допомогу в зоні АТО/ООС.

Автор 13 та співавтор 36 наукових публікації. Брав участь у написанні розділів «Вказівки з воєнно-польової хірургії», навчального посібник «Анестезіологія та реаніматологія».

Нагороди

заслужений лікар України (4 грудня 2020) — за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку^[3];
пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (2006), нагрудні знаки «Знак пошани» (2006), «За військову доблесть» (2016), медаль «Ветеран служби» (2014) Міністерства оборони України;
відзнака «Знак пошани» Національної медичної палати України (2015);
почесний нагрудний знак «За заслуги перед Збройними силами України» (2016).

Примітки

↑ Досвід українських військових хірургів буде представлено за кордоном // АрміяInfform. — 2022. — 24 жовтня.
↑ В Командуванні Медичних сил ЗС України триває процес забезпечення військових медиків майном необхідним для виконання завдань // АрміяInfform. — 2020. — 2 листопада.
↑ Указ Президента України від 4 грудня 2020 року № 537/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Збройних Сил України»

Джерела

Бугай Олександр Олександрович // Державні нагороди України. Кавалери та лауреати (том VIII)

[1] Досвід українських військових хірургів буде представлено за кордоном // АрміяInfform. — 2022. — 24 жовтня.

[2] В Командуванні Медичних сил ЗС України триває процес забезпечення військових медиків майном необхідним для виконання завдань // АрміяInfform. — 2020. — 2 листопада.

[3] Указ Президента України від 4 грудня 2020 року № 537/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Збройних Сил України»

[1]

[2]

[3]