Буде ласкавий дощ (вірш)

Буде ласкавий дощ
There Will Come Soft Rains
Жанр	вірш
Форма	вірш
Автор	Сара Тісдейл
Мова	англійська
Написано	1920

«Бу́де ласка́вий дощ» або «Дощі́ випада́ють» (англ. There Will Come Soft Rains) — короткий дванадцятистроковий вірш американської ліричної поетеси Сари Тісдейл, написаний в 1920 році.

Входить до збірки віршів «Flame and Shadow» («Полум'я і Тінь», розділ VIII, вірш 1).

Переклади

Оригінал англійською мовою	У книзі вибраного Сари Тісдейл	У журналі «Всесвіт» (Юлія Якимчук)	В оповіданні Рея Бредбері «Дощі випадають» (Олександр Терех)	У збірці Марії Мицьо «Полиновий ліс» (Юрій Яремко)
There will come soft rains and the smell of the ground, And swallows circling with their shimmering sound; And frogs in the pool singing at night, And wild plum trees in tremulous white; Robins will wear their feathery fire, Whistling their whims on a low fence-wire; And not one will know of the war, not one Will care at last when it is done. Not one would mind, neither bird nor tree, If mankind perished utterly; And Spring herself when she woke at dawn Would scarcely know that we were gone.	Будуть солодкими зливи, буде запах полів, І політ з гордим свистом безтурботних стрижів; І жаби в ставку будуть славити нічліг, І дерева в квіти поринуть, як в сніг; Свій малинівка червоний одягне убір, Заспіває, спустившись на низький паркан; І ніхто, жоден, знати не буде про те, Що сталася війна, і що було потім. Не помітять дерева і птахи навколо, Якщо стане золою людство раптово, весна, вставши під ранок на горло зими, Навряд чи зможе зрозуміти, що зникли всі ми.	Там ласкаві випадуть дощі І пахощами сповниться земля. І ластівки кружлятимуть тоді, Іскристим співом полонять поля. Жабки в ставках співатимуть вночі, Й дерева сливи в білому вбранні. Малинівки одягнуть полум'я своє Й примхливим співом звеселять усе. Ніхто не знатиме, що була війна, Що світ людей руйнують протиріччя. Не знатимуть птахи, дерева і земля – А ми мовчатимем, мабуть, довічно. На сході сонця як прокинеться Весна, Побачить враз – ми зникли, нас нема.	Дощі випадають, над гладдю ріки Зі співом кружляють прудкі ластівки, Вільшанки за тином в пістрявім вбранні Висвистують примхи свої голосні, Десь кумкають жаби, забувши про сон, Сплять сливи, узяті у білий полон, Не думає все це про згубу війни, Про долю людей, що загинуть вони. І все це живе і нічого не зна... І тільки у синім серпанку весна, З'явившися вранці на зміну зими, Дізнається, може, що зникли всі ми.	Хлинуть теплі дощі, запарує земля. Рій стрімких ластівок в небесах закружля. І закумкають жаби у тиші нічній. Дика слива зодягне вельон весняний. І малинівка-птах у барвистому пір’ї заспіва-засвистить на порожнім подвір’ї. І війна – сірий привид далеких руїн – не зляка, не стривожить невинних створінь. І ніхто не заплаче: ні пташка, ні квітка, коли людство загине, замовкне навіки. Тільки панна Весна в світанковім серпанку зауважить: ніхто не стрічає на ґанку.

Також існують у різних варіантах аматорські та неофіційні переклади вірша. Наприклад, такий:

Прийде лагідний дощ, теплий дух від землі,
І ширятимуть ластівки неба на тлі;
У ставку жабин хор буде славити світ,
З диких слив облітатиме ніжний їх цвіт;
І зорянки, вдягнувши пухнастий вогонь,
Нотоносець посядуть дротів осторонь.

І не знатиме жоден війни - панни Зла,
Що була тут колись, та в минуле пішла -
Ні дерева, ні звір, ані птах... ніхто з них -
Якщо людство щезло з теренів земних.

І Весна, що повстане ізнову від сна,
Пригадає навряд чи, що нас вже нема... (Вадим Ткач, Харків)

чи такий:

Ласкаві будуть зливи,

буде запах полів,

І політ з гордим свистом безтурботних стрижів;

І рулади жаб у тинистих ставах,

І цвітіння слив у дівоких садах;

І малиновка, вдягнувши червоний сатин,

Заспіває, опустившись на низький тин;

І ніхто, жоден, знати не буде про те,

Що вже була війна, і що з людством тим.

Ніхто не був проти, ні дерева, ні птахи,

Якби ми загинули назавжди;

І весна, що прийде на заміну зими,

Не зверне уваги, що зникли ми... (Ігор Францишин, Буча)

Також існує поширена, але невірна думка, ніби вірш належить перу самого Рея Бредбері.

У культурі

• За мотивами вірша Сари Тісдейл була написана глава з тією ж назвою в постапокаліптичному жанрі в збірнику «Марсіанські хроніки». У розділі вірш цитується повністю автоматичною системою догляду за будинком, яка вибрала його навмання зі свого архіву, так як місіс Маклеллан не відповіла, бо її вже не було в живих після ядерної війни.
• В однойменному мультфільмі за мотивами оповідання Рея Бредбері, знятому на студії Узбекфільм в 1984 році, скорочений варіант вірша (в перекладі Жданова) цитується голосом за кадром в наприкінці, поки йдуть титри.
• У постапокаліптичній відеогрі Fallout 3, в одній з локацій можна знайти покинутий будинок з роботом, який все ще вірно служить своїм давно загиблим господарям. За допомогою комп'ютерного терміналу, що знаходиться в підсобному приміщенні, роботу можна давати різні вказівки. Якщо його попросити почитати вірші дітям, робот прочитає «Буде ласкавий дощ» двом скелетам в ліжку.
• Існують пісні з цього вірша російською мовою. Один варіант склала А. Кудрявцева, він звучить у виконанні Олени Камбурової (альбом «Краплі Данського Короля»). Інший варіант належить казанському композитору і автору-виконавцю Сергію Бальцеру.
• Одне з маловідомих виконань пісні належить Василю Розумному - інженеру ЧАЕС, акторові і композитору. Її можна почути у документальному фільмі «Прип'ять. Поріг» 1988 на 37-й хвилині.
• За мотивами вірша написана симфонія Єфрема Підгайці «Буде ласкавий дощ». У фіналі симфонії звучить вірш у виконанні співачки.
• Також є і записаний на студії «МЕЛОДІЯ» пісенний варіант Олександра Градського.
• Перший рядок вірша послужив основою для однойменної пісні Віри Матвєєвої, однак зміст пісні не пов'язано з віршем.

Посилання

• Переклад Михайла Рахунова (рос.)
• Пісня "Ласкавий дощ", група "Смерш" (м.Харків), 1988 рік [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)