Будинок Менкіні
| Будинок Менкіні | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Будинок Менкіні в травні 2015 року | ||||
46°58′20″ пн. ш. 32°0′10″ сх. д. / 46.97222° пн. ш. 32.00278° сх. д. | ||||
| Статус | пам'ятка архітектури місцевого значення | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування | Миколаїв | |||
| Тип будівлі | житлова | |||
| Архітектурний стиль | історизм, неоренесанс | |||
| Період | третя чверть ХІХ ст. | |||
| Відомі мешканці | П. Й. Менкіні В. І. Богданов | |||
| Стан | зруйнована | |||
| Адреса | вул. Адміральська, 41, Миколаїв, Миколаївська область, 54000 | |||
  Будинок Менкіні (Україна) | ||||
Будинок Менкіні — будівля в історичному центрі міста Миколаїв, розташована по вулиці Адміральській. Пам'ятка архітектури місцевого значення, сильно постраждала внаслідок ракетного обстрілу Збройних сил Російської Федерації в ніч проти 20 липня 2023 року.
До Жовтневого перевороту будинок належав італійцю Петру Йосиповичу Менкіні та його дружині Аделаїді Едуардівні. Петро Менкіні був інженером-техніком, членом Імператорського російського технічного товариства, обирався гласним Миколаївської міської думи протягом 1909—1913 років та членом міської управи у 1915 році. Менкіні приділяв багато уваги вирішенню проблем міста, зокрема ремонту мостових[1].
Крім того, подружжя Менкіні було відомо як благодійники. Петро Менкіні засідав у правлінні Людинолюбного товариства при римо-католицькому костелі, а у березні 1916 року подружжя передало в дарунок краєзнавчим музеям Миколаєва та Херсону старожитності з власної колекції, серед яких були монети з дорогоцінних металів.
Недовгий час у будинку Менкіні мешкав з родиною Василь Іванович Богданов — поет-іскрівець, автор віршу «Дубінушка», що згодом став відомою народною піснею[2]. У жовтні 1885 року він прибув до Миколаєва, де служив у Морському госпіталі лікарем, брав участь у зборах місцевого професійного товариства та продовжував писати вірші, але вже у серпні наступного року помер через тривалу хворобу легенів.
З дня відкриття у 1901 до переїзду у власну будівлю у 1904 році одинадцять кімнат на верхньому поверсі займало Середнє механіко-технічне училище (нині Національний університет кораблебудування)[1].
Під час національно-визвольних змагань в будівлі Менкіні, наряду з готелями «Лондонський» і «Петроградський», розміщувалися німецькі офіцери союзних військ Української Народної Республіки[3][4].
Протягом 1920-х років у будівлі діяв театральний гурток клубу піонерів, який відвідував школярем Марк Самійлович Лисянський, відомий радянський поет, журналіст та автор великої кількості текстів пісень, серед яких — «Дорогая моя столица», офіційний гімн Москви з 1995 року. В пам'ять про Лисянського у вересні 2003 року на фасаді було встановлено меморіальну дошку[5].
Тривалий час в будинку розміщувалися центр народної творчості та культурно-освітньої роботи та творче об'єднання «Прибужжя».
В ніч проти 20 липня 2023 року будівля була сильно пошкоджена внаслідок ракетного обстрілу Збройних сил Російської Федерації. Ударом ракети Х-22 в критичній близькості до пам'ятки було вибито усі шибки й двері, сильно пошкоджено дах, фасад й саму конструкцію будівлі[2][6].
-
Будинок Менкіні до ракетного обстрілу -
-
Будинок Менкіні після обстрілу в ніч проти 20 липня 2023 -
Будинок Менкіні на ранок після ракетного обстрілу 20 липня 2023 -
Будинок Менкіні після ракетного обстрілу, 4 серпня 2023
_%D0%B2%D1%83%D0%BB._%D0%90%D0%B4%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0,_41.jpg)
_1015.jpg)
_1852.jpg)
- ↑ а б Васюков, Євгеній; Ружинська, Яна. Будинок Менкіні. Архітектура Миколаєва. Процитовано 28 квітня 2024.
- ↑ а б Ткаченко, Алена (23 червня 2023). Как россияне уничтожили дом в Николаеве, в котором когда-то занимался автор гимна Москвы (рос.). 0512.com.ua — Сайт города Николаева. Процитовано 28 квітня 2024.
- ↑ Левченко, Л. Л.; Вовчук, Л. А.; Волос, О. В. (2017). Миколаївщина: нариси історії революції 1917—1921 років. Миколаїв: Іліон. с. 41. ISBN 978-617-534-444-6.
- ↑ Левченко, Л. Л. (23 травня 2017). Николаев в период Украинской Центральной Рады: взгляд через призму событий и судеб. № 56 (23682) (рос.). Южная правда. Процитовано 28 квітня 2024.
- ↑ Голубченко, Ирина (19 січня 2020). Улица Адмиральская. Адмиралтейство. Земли морского ведомства. Адмиралтейский собор. Дом главного командира (рос.). Вечерний Николаев. Процитовано 28 квітня 2024.
- ↑ Дворцова, Елена (4 серпня 2023). Разрушенные россиянами: ЮНЕСКО насчитала восемь культурных объектов на Николаевщине, которые уничтожила РФ (рос.). 0512.com.ua — Сайт города Николаева. Процитовано 28 квітня 2024.