Будинок Серебрякова (Таганрог)

lon_sec = lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = lat_min = CoordScale = скасований = lon_min =
Будинок Серебрякова
	Будинок Серебрякова Будинок Серебрякова
	47°12′42″ пн. ш. 38°56′05″ сх. д. / 47.21156° пн. ш. 38.93468° сх. д.
Країна	Росія
Місто	Таганрог
Вулиця	Петровська, 47
Тип	будівля
Стиль	російський класицизм
Дата заснування	1865 рік
Відомі мешканці	Яков Михайлович Серебряков
	Будинок Серебрякова Будинок Серебрякова (Росія)
	Медіафайли у Вікісховищі

Будинок Серебрякова — будівля, що розташована на вулиці Петровській, 47 у місті Таганрозі в Росії. У другій половині XVIII століття будинок належав купцю першої гільдії Якову Михайловичу Серебрякову^[1].

Історія

Вірменський купець першої гільдії Яков Михайлович Серебряков був першим власником Таганрозького шкіряного заводу, який був заснований в 1853 році, а почав працювати в 1858 році^[2]. В 1865 році він побудував багатоквартирний прибутковий будинок по вулиці Петрівській. Будівля розміщувалась між провулками Українським та Тургенівським. Перший поверх великого будинку був відведений під магазини, в яких можна було придбати паризький одяг та взуття. В будинку була відкрита нотаріальна контора Ладохіна. Архітектурний стиль будівлі — російський класицизм^[1].

12 квітня 1895 року місто Таганрог відвідав художник-мариніст Іван Костянтинович Айвазовський. Його приймали у будинку на Петровській, 47. Яков Михайлович Серебряков був активним громадським діячем і займався благодійністю. На тому місці, де зараз побудований будинок на вулиці Грецькій, 62, раніше розміщувалася вірмено-григоріанська церква Святого Якова. Купець спеціально придбав цю ділянку і спорудив на ній церкву, в якій почали проводитись богослужіння навесні 1906 року. Церква проіснувала кілька десятиліть і в 1930 році була знесена^[1].

Після 1920 року будинок по вулиці Петровській, 47 перейшов у власність 9-ї стрілецької дивізії Червоної Армії. Потім його приміщення займала школа № 16^[1]. У XXI столітті в цій будівлі розташувався Таганрозький інститут управління та економіки^[3].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Игорь Пащенко. Сказки Старого Таганрога
↑ Кожзавод станет памятником?. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018. [Архівовано 2018-11-16 у Wayback Machine.]
↑ Памятники архитектуры, истории и культуры Таганрога на Старых открытках и фотографиях, 186 с. — С.132 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2017. Процитовано 16 листопада 2018. [Архівовано 2017-01-02 у Wayback Machine.]

Література

Бюндюгова Т. История давно минувших дней…[Серебрякове и его семье] // Alma mater.- 2001.- № 5.- с.1

[Игорь_Пащенко._Сказки_Старого_Таганрога-1] а ^б ^в ^г Игорь Пащенко. Сказки Старого Таганрога

[Кожзавод_станет_памятником?-2] Кожзавод станет памятником?. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018. [Архівовано 2018-11-16 у Wayback Machine.]

[Памятники_архитектуры,_истории_и_культуры_Таганрога_на_Старых_открытках_и_фотографиях-3] Памятники архитектуры, истории и культуры Таганрога на Старых открытках и фотографиях, 186 с. — С.132 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2017. Процитовано 16 листопада 2018. [Архівовано 2017-01-02 у Wayback Machine.]

[1]

[2]

[3]