Кам'яниця Брамівська
49°50′35″ пн. ш. 24°1′48″ сх. д. / 49.84306° пн. ш. 24.03000° сх. д.
| Кам'яниця Брамівська | |
|---|---|
| м. Львів, вул. Краківська, 14 (інша адреса — вул. Вірменська, 5[1]) | |
.jpg)
| |
| Замовник | Ян Непомук Скроховський |
| | |
| Початок будівництва | 1776 р. |
| Реконструйовано | 1864 р.; 1908 р.; 1926 р.; 1936 р.; 1980-ті рр. |
| | |
| Тип споруди | житловий будинок |
| Архітектурні стилі | ампір |
Кам'яниця Брамівська — житловий будинок XVIII століття, пам'ятка архітектури місцевого значення[2] (охоронний № 120, конскрипційний № 115). Розташований в історичному центрі Львова, на розі вулиць Краківської та Вірменської.
Сучасна будівля зведена у 1776 році на місці двох середньовічних кам'яниць, які мали типове для тих часів вузьке видовжене планування: Брамівської (Абрагамівської) та Чеховичівської. Замовником будівництва виступив радник магістрату Ян Непомук Скроховський.
Первісно будівля була триповерховою, а в 1864 році кам'яницю відреставрували та добудували четвертий поверх[1]. У 1830-х роках фасад, що виходить на вулицю Краківську, прикрасили ліпним оздобленням, ймовірно, роботи скульпторів Йоганна Шімзера та Фридерика Баумана. У першій половині XIX століття у кам'яниці перебувала частина урядовців магістрату, яких виселили з ратуші, де йшли роботи із її перебудування.
У 1873—1895 роках у будинку винаймали приміщення товариства «Просвіта» і «Руська бесіда». Цікаво, що в ті часи кам'яниця мала назву «Під паровим кораблем»
У 1908 році надбудували приміщення у подвір'ї, прилеглому до сусіднього будинку № 16 по вулиці Краківській. У 1926 році (за іншими джерелами — у 1928 році) архітектор Юзеф Авін відновив фасад, надавши йому натурального вигляду каменю або тиньку, а архітектор Юзеф Торн реконструював вітрини першого поверху.
За даними міських архівів у 1871 році кам'яницею володів Абрам Лейб Бах, у 1889 році — Маєр Бах, у 1916 році — спадкоємці Векселів, у 1934 році — Саля Ауербах.
У 1930-х роках на першому поверсі кам'яниці розташовувалося шість крамниць, серед яких був магазин пива і вина Векселя та магазин взуття Фурмана. У 1936 році перебудували низку віконних прорізів, зробивши їх однаковими.
До самої смерті в будинку проживав український поет, автор гімну Українських Січових Стрільців «Ой у лузі червона калина» Степан Чарнецький[3].
За радянських часів тут містилися хімчистка і фарбування одягу.
У 1980-х роках у будинку проводилися ремонтно-відновлювані роботи.
Будинок наріжний, чотириповерховий (первісно — триповерховий), перший поверх зведено з каменю, інші — з цегли. У плані витягнутий, наближений до прямокутника, з півночі прилягає до Вірменського собору, утворюючи з останнім невелике внутрішнє подвір'я[1]. Внутрішнє планування коридорно-анфіладного типу.
Головний фасад, що виходить на вулицю Краківську, тинькований, п'ятивіконний, перебудований у другій половині XIX у стилі ампір. Фасад, що виходить на вулицю Вірменську, укріплений контрфорсами та має набагато стриманіше декорування[1].
На першому поверсі збереглися первісні аркові віконні прорізи із профільованим обрамленням. Вікна другого-четвертого поверхів прямокутні, на другому поверсі декоровані обрамуваннями та прямолінійними сандриками із ліпниною у вигляді гірлянд і орлів (з боку вулиці Краківської) та лише гірлянд (з боку вулиці Вірменської)[4]. Вікна третього поверху прикрашені знизу консолями із рослинним декором.
Основний акцент головного фасаду створює балкон на могутніх консолях, на другому поверсі[4]. Балкон огороджений кованою металевою решіткою, виконаною у стилі пізнього класицизму. В центрі решітки, у колі, розміщена монограма «J. G.» і дата «1864», яка відповідає року реконструкції будинку.
Перший і другий, та третій і четвертий поверхи відокремлюються профільованими карнизами. На головному фасаді розташовані дерев'яні двостулкові вхідні двері із світликом.
В інтер'єрі будинку збереглися дві сходові клітини, виконані у стилі ампір, та поруччя сходів, виконані у конструктивістському напрямі стилю ар деко.
-
Бічний фасад (з боку вулиці Вірменської) -
Монограма у решітці балкону -
Сходова клітина -
Інтер'єр під'їзду
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
- ↑ а б в г ПГиА, 1985, с. 16.
- ↑ Перелік пам'яток архітектури та містобудування м. Львова (станом на 14.03.2011 р.). city-adm.lviv.ua. Львівська міська адміністрація. Архів оригіналу за 05.03.2016. Процитовано 20 лютого 2016.
- ↑ Н. Мориквас. Меланхолія Степана Чарнецького. — Львів: Світ, 2005. — С. 287. : іл. — ISBN 966-603-435-2.
- ↑ а б ПГиА, 1985, с. 17.
- Архітектура Львова: час і стилі XIII-XXI ст / Ю. О. Бірюльов. — Львів : «Центр Європи», 2008. — С. 213. — 2000 прим. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 24. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- В. Жишкович. Житловий будинок. XVII-XVIII ст. (вул. Вірменська, 5). // Звід пам'яток історії та культури України. М. Львів (проект). — Т. 1. — (Звід пам'яток історії та культури України)
- Мельник І.В. 4. До Краківської брами // Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. — Львів : «Апріорі», 2011. — С. 191. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 1000 прим. — ISBN 978-617-629-032-2.
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР / Жариков Н. Л., Логвин Г. Н. — К. : Будівельник, 1985. — Т. 3. — 8000 прим.
- Христина Харчук. Вул. Краківська, 14 – колишня кам'яниця Брамівська. www.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 21 лютого 2016.
