Будинок на вулиці Саксаганського, 13/42

Будинок на вулиці Саксаганського, 13/42
50°26′09″ пн. ш. 30°31′05″ сх. д.
Країна	Україна
Місто	Київ
Вулиця	Саксаганського
Тип	будівля
Тип будівлі	прибутковий будинок
Стиль	історизм
Початок будівництва	1894
Побудовано	кінець 1890-х
Медіафайли у Вікісховищі

Будинок на вулиці Саксаганського, 13/42 — житловий будинок, пам'ятка культурної спадщини, розташований у Печерському районі міста Києва на розі вулиць Саксаганського і Шота Руставелі.

Історія

У XIX столітті на місці сучасного будинку були дві садиби із характерною для тих часів забудовою — дерев'яними малоповерховими будівлями. Одна з них, що розміщувалася на сучасній вулиці Саксаганського, з 1879 року належала купцю Василію Степановичу Сисоєву, який у 1890-х роках вирішив збудувати в ній новий мурований прибутковий будинок і у 1894 році замовив проєкт першої секції будинку. Збереглися відомості про те, що передплату за проведення авторського архітектурного нагляду отримав архітектор Олександр Кривошеєв, який у ті роки обіймав посаду міського архітектора Києва, тому можна припустити, що саме він і був автором проєкту.

Зведений будинок був триповерховим, Т-подібним у плані. Симетричний одноосьовий, вертикально розчленований фасад прикрашався пілястрами і центральним ризалітом, завершеним тридільним фронтоном із восьмигранною вежкою з невеликим майданчиком у верхній частині, оточеним ажурним металевим парапетом. Балкони мали ажурні ґрати, рисунок яких повторювався в ажурному парапеті покрівлі. Проїзд у внутрішній двір закривався металевими воротами.

Наприкінці 1890-х років у другій, наріжній садибі був зведений другий будинок, який об'єднали з першим. Приблизно тоді ж обидві садиби і перебудований будинок перейшли у власність домовласника В.-Ф. Ясенецького, і станом на 1900 рік, згідно тогочасних документів, будинок вже був заселений і приносив прибуток: на його другому і третьому поверхах було по дві п'ятикімнатні квартири.

У першій половині 1900-х років у будинку розміщувалася редакція і контора щорічника «Весь Київ. Адресна і довідкова книга».

У 1930-х роках у будинку надбудували четвертий поверх.

Опис

Будинок чотириповерховий (з боку вулиці Руставелі — з цокольним поверхом, через схил вулиці), цегляний, Г-подібний у плані, оздоблений у стилі історизму. Складається з трьох секцій, дві з яких виходять на вулицю Саксаганського, третя — на вулицю Руставелі. Дах двосхилий із бляшаним покриттям, перекриття пласкі. Обидва фасади, головний і наріжний, мають неглибокі вертикальні розкріповки, в які винесено парадні сходи; розкріповки завершуються невисокими аттиками. Вікна прості, прямокутні, на рівні другого і третього поверхів об'єднані по висоті пілястрами, у нижній частині прикрашеними під руст. Міжвіконні простори вікон третього поверху декоровані ліпленими підвісками. Між третім і четвертим поверхом проходить зубчастий карниз, який первісно був вінцевим. Четвертий поверх, надбудований пізніше, має значно простіший декор.

Будинок № 13/42 — зразок типового прибуткового будинку кінця XIX століття.

Галерея

• 
  Фасад із боку вулиці Саксаганського
• 
  Фасад з боку вулиці Шота Руставелі

Джерела

• Горбик В. О., Мокроусова О. Г. Житловий будинок 1890-х рр., в якому містилася редакція щорічника «Весь Київ» // Київ: Кн. 1, ч. 2: М-С Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 1. — С. 585—1216. — 3900 прим. — ISBN 966-95478-2-2.
• Гирич І. Б. Під захистом святого Володимира: Університет та його околиці. — К. : Либідь, 2014. — 80 с. — (Твій Київ) — ISBN 978-966-06-0672-2.
• Гирич І. Б. Київ: люди і будинки. — 2-ге. — К. : Либідь, 2018. — 432 с. — ISBN 978-966-06-0704-0.