Будівля колишнього духовного училища (Гомель)
| Будівля колишнього духовного училища | |
|---|---|
| |
| 52°25′40″ пн. ш. 31°01′09″ сх. д. / 52.427809224087° пн. ш. 31.019173264503° сх. д. | |
| Країна |  Білорусь |
| Розташування | Гомель |
| Тип | будівля |
| Стиль | класицизм |
| Архітектор | Джон Кларк[d] |
  Будівля колишнього духовного училища Будівля колишнього духовного училища (Білорусь) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
|
Об'єкт Державного списку історико-культурних цінностей Республіки Білорусь, № 313Г000010 |
Будівля колишнього духовного училища (біл. Будынак былога духоўнага вучылішча) — пам'ятка архітектури XVIII — XIX століть, розташована в центральній частині Гомеля за адресою: вул. Білецького, 11. Об'єкт внесено до Державного списку історико-культурних цінностей Республіки Білорусь[1].
Двоповерхову будівлю в стилі класицизму на вулиці Мільйонній Гомеля (нині — вулиця Білецького) було побудовано в 1799—1819 роках за проектом архітектора Джона Кларка як палац графа Румянцева[2].
У 1880 році тут розмістилася міська духовна семінарія, заснована ще в другій половині XVIII століття. До 1910 року в училищі нараховувалося 9 вчителів і 142 учні, з яких більшу частину становили діти духовенства. Після Жовтневої революції новою владою країни викладання богослов'я було скасовано. Однак, у зв'язку з тим, що в цей час місто було окуповане німецькими військами, Гомельське духовне училище продовжувало функціонувати. Наприкінці лютого 1919 року радянська влада в місті була відновлена, духовне училище припинило свою діяльність, а приміщення передали Відділу народної освіти[3].
З 1919 по 1920 роки в будівлі розташовувалися 23-ті Мінські Радянські піхотні курси, слухачі яких навесні 1920 року брали участь в обороні міста від польських інтервентів. Про це свідчить встановлена в 1962 році на фасаді пам'ятна табличка[4].
На даний час в будівлі функціонує одині з корпусів Гомельського державного медичного університету[5].
Спочатку двоповерхова дерев'яна будівля складалася з трьох частин, виставлених в один ряд: головного корпусу і двох з'єднаних з ним галереями флігелів. У корпусі, прямокутному за плануванням, на першому поверсі розташовувалися 2 парадних зали, на другому — житлові кімнати. Головний фасад був виділений ризалітом з 6-колонним портиком доричного ордена і прикрашений балконом і невеликим аттиком. Вікна першого поверху були оформлені напівкруглими нішами[4].
У другій половині XIX століття будівлю перебудували. Вона стала кам'яною, за переплануванням — П-подібної форми, внутрішнє планування було змінене на коридорне. Центр основного корпусу на головному і дворовому фасадах виділили ризалітами. Головний фасад декорований рельєфом, сандриками і розділений горизонтально на дві частини. Вхід до будинку має козирок на двох стовпах і аттик[4].
-
Головний корпус. Фото 1911 року -
Аттик головного корпусу -
Пам'ятна табличка про курсантів, які брали участь в обороні Гомеля -
Табличка про визнання будівлі історико-культурною цінністю Білорусії
.jpg)
- ↑ Дзяржаўны спіс гісторыка-культурных каштоўнасцей Рэспублікі Беларусь, 2009, с. 225.
- ↑ Архітэктура Беларусі, 1993, с. 152.
- ↑ Дмитрий Гусаков (26 серпня 2008). Гомельское духовное училище. Краязнаўчы сайт Гомеля i Гомельшчыны. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 27 квітня 2019.
- ↑ а б в Гомель: Энцикл. справ., 1990, с. 224.
- ↑ Андрей Ананьев (27 квітня 2008). Гомельское духовное училище. Краязнаўчы сайт Гомеля i Гомельшчыны. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 28 квітня 2019.
- Архітэктура Беларусі: Энцыкл. давед / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: А. А. Войнаў i інш. — Мн. : БелЭн, 1993. — 620 с. — 10000 прим. — ISBN 5-85700-078-5.
- Гомель: Энцикл. справ / Белорус. Сов. Энцикл.; Редкол.: И. П. Шамякин (гл. ред.) и др. — Мн. : БелСЭ, 1990. — 527 с. — 15000 прим. — ISBN 5-85700-054-8.
- Дзяржаўны спіс гісторыка-культурных каштоўнасцей Рэспублікі Беларусь / склад. В. Я. Абламскі, І. М. Чарняўскі, Ю. А. Барысюк. — Мінск : БЕЛТА, 2009. — 648 с. — 1000 прим. — ISBN 978-985-6828-35-8.