Булгаков Олександр Олександрович

Булгаков Олександр Олександрович
Народився	19 березня 1907(1907-03-19)  Харків, Російська імперія
Помер	31 травня 1996(1996-05-31) (89 років)  Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, політик
Alma mater	НТУ «ХПІ»
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Конфесія	атеїзм
Нагороди

Олександр Олександрович Булгаков (6 (19) березня 1907, місто Харків — 31 травня 1996, місто Москва) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1954—1960 р. Депутат Верховної Ради СРСР 6—10-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1971 р. Член ЦК КПРС у 1971—1986 р.

Життєпис

Народився в родині робітника. З 1919 року працював кур'єром у Харківському міському комітеті КП(б)У, а у 1920 році — в Харківському губернському відділі друку. У 1920—1927 роках — в апараті Південного машинобудівного тресту (місто Харків): друкар-склографіст, учень статистика, обліковець-статистик. У 1927—1929 роках — відповідальний секретар місцевкому профспілки Південного машинобудівного тресту.

У 1929—1931 роках служив у Червоній армії: червоноармієць 30-го артилерійського полку.

У 1931—1932 роках — відповідальний виконавець по паливу, заступник уповноваженого Харківського вагонобудівного об'єднання. У 1932—1937 роках — керівник групи палива і обладнання Харківського тресту «Союзкаолін». Одночасно навчався на вечірньому робітничому факультеті Харківського машинобудівного інституту.

Член ВКП(б) з 1937 року.

У 1939 році закінчив вечірнє відділення Харківського електротехнічного інституту, здобув спеціальність інженера-електрика.

У 1939—1941 роках — інженер-проектувальник Харківського електромеханічного заводу імені Сталіна.

У 1941—1948 роках — у Червоній армії: у 1941—1942 роках — слюсар-електрик, майстер, інженер відділу головного механіка автобронетанкової ремонтної бази № 12 Північно-Кавказького військового округу, у 1942—1944 роках — партійний організатор бронетанкового ремонтного заводу № 12 Закавказького фронту, у 1944—1948 роках — партійний організатор бронетанкового ремонтного заводу № 12 Приволзького військового округу.

У 1948 році — старший інженер-конструктор Харківського електромеханічного заводу імені Сталіна. У 1948—1949 роках — секретар партійного комітету Харківського моторобудівного заводу «Серп і молот». У 1949—1950 роках — партійний організатор ЦК ВКП(б) Харківського турбогенераторного заводу імені Кірова.

У серпні 1950 — березні 1953 року — 2-й секретар Харківського міського комітету КП(б)У.

У березні — 30 листопада 1953 року — голова виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих.

У листопаді 1953 (офіційно січні 1954) — 8 квітня 1959 року — 2-й секретар Харківського обласного комітету КПУ.

У квітні 1959 — 27 листопада 1964 року — секретар Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС).

У липні 1964 — жовтні 1965 року — голова Державного комітету по професійно-технічній освіті при Держплані СРСР. У жовтні 1965 — липні 1978 року — голова Державного комітету Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті. У липні 1978 — липні 1983 року — голова Державного комітету СРСР по професійно-технічній освіті.

З 1983 року — на пенсії в Москві.

Нагороди

• три ордени Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Вітчизняної війни ІІ ст.
• медаль «За бойові заслуги»
• медалі

Посилання

• (рос.)Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 [Архівовано 5 вересня 2012 у WebCite]