Буравльов Іван Іванович
 | Ця стаття є кандидатом на вилучення. Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/3 травня 2024. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення. Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.
|
| Буравльов Іван Іванович | ||
|---|---|---|
 | ||
.svg){kind=small} Заступник Генерального прокурора України | ||
| 9 листопада 1993 — 5 березня 1996 | ||
| Народився |
16 січня 1942 с. Солом'янське, Степнівський район, Ставропольський край, РРФСР, СРСР | |
| Помер |
23 лютого 2024 (82 роки) Київ, Україна | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Освіта | Київський університет імені Тараса Шевченка | |
| Професія | юрист | |
| Звання |
 Державний радник юстиції 2-го класу | |
| Нагороди |
| |
Іва́н Іва́нович Буравльо́в (16 січня 1942, с. Солом'янське, Степнівський район, Ставропольський край, РРФСР, СРСР — 23 лютого 2024, Київ, Україна) — український правник, державний радник юстиції 2-го класу[1], заступник Генерального прокурора України (1993—1996)[2][3]. Заслужений юрист України (1982).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 16 січня 1942 року в селі Солом'янське Степнівського району Ставропольського краю, РРФСР, СРСР.
У 1960 році закінчив медичне училище №1 міста Ставрополь. Трудову діяльність розпочав завідувачем фельдшерського пункту хутору "Красний боєць" Красногвардійського району Ставропольського краю.
У 1961—1964 роках проходив строкову військову службу у групі радянських військ в НДР, під час служби займав посаду начальника аптеки в/ч 35148.
Після демобілізації отримав вищу освіту на юридичному факультеті Киівського університету ім. Тараса Шевченка (1964—1968).
Одразу після закінчення університету розпочав фахову діяльність як помічник прокурора Щорського району Чернігівської області (1968—1973).
У січні 1973 року призначений прокурором Борзнянського району Чернігівської області (1973—1976).
У 1976 році переведений в Київ до республіканської прокуратури, де з липня 1976 року по березень 1985 року займав посади прокурора, старшого прокурора слідчого управління Прокуратури УРСР.
В період з 1985 по 1990 роки працював в ЦК КПУ інструктором, завідувачем сектору правової роботи державно-правового відділу.
В грудні 1990 року повернувся до роботи в Прокуратуру УРСР (з 1991 року Генеральна прокуратура України), де займав посади першого заступника начальника слідчого управління (1990—1992), начальника управління кадрів (1992—1997), заступника Генерального прокурора (1993—1996). Член колегії Генеральної прокуратури України (1993—1996)[2][3].
З жовтня 1997 по березень 2015 на державній службі — науковий консультант судді Конституційного Суду України. Державний службовець 3-го рангу (13.12.2002)[4].
Помер у Києві 23 лютого 2024 року.
Нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]
- Заслужений юрист України (1982)
- Почесний працівник прокуратури України (1997)
- Ветеран прокуратури України (2009)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 22 листопада 1993 року № 551/93 «Про присвоєння класних чинів працівникам органів прокуратури»
- ↑ а б Постанова Верховної Ради України від 9 листопада 1993 року № 3562-XII «Про затвердження колегії Генеральної прокуратури України»
- ↑ а б Стенограма пленарного засідання Верховної Ради України №31. 5 березня 1996.
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2002 року № 1910-2002-п «Про присвоєння рангів державним службовцям».
Посилання[ред. | ред. код]
- Хто є хто в Україні [Текст] : [5000 біографічних довідок відомих держ. та громадських діячів] / уклад. та ред. Ю. Марченко, О. Телемко ; Київське наукове товариство ім. Петра Могили. — К. : К.І.С., 2001. — 550 с. — ISBN 966-7048-36-5
- Хто є хто в українській політиці : довідник [понад 1500 біографічних довідок] : інформація станом на травень 1996 р. / Київське наукове товариство ім. Петра Могили ; ред. О. Кілієвич [та ін.]. – Київ : К.І.С., 1996. – 464 с. – ISBN 5-7707-9654-5