Перейти до вмісту

Бурдзинкевич Федір Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бурдзинкевич Федір Іванович
Народився1789(1789)
Помер14 квітня 1876(1876-04-14)
с. Бурдзинківка (нині - Василівка, Долинський р-н)
ПідданствоРосійська імперія Російська імперія
Титулдворянин
Посадаміський голова Кургана, Нікополя
Конфесіягреко-католик
РідБурдзинкевичі
БатькоІван
Нагородиорден Анни IV ступеня

Бурдзинкевич Федір Іванович (пол. Burdzinkiewicz, литов. Burdzinkiević) (*1789 — †14/04/1876) — підполковник, дворянин, учасник франко-московської війни 1812 року у складі Великолуцького полку, міський голова Кургану (1825—1837), Нікополя (1837—1840), поміщик Олександрійського повіту Херсонської губернії.

Відомості

[ред. | ред. код]

Згідно архівних даних був греко-католиком. Особисто вважав, що походить зі старовинного литовського княжого роду.

Молодість пов'язана з армією Московії. В 1808 році вступив до кадетського корпусу. Чин прапорщика отримав в 1811 р., дослужив до чину підполковника (1823 р.). Брав участь у закордонному військовому поході під час франко-московської війни 1812 р., де отримав поранення. Брав участь в колонізації територій на р. Кубань.

З 1825 по 1837 рр. був міським головою Кургану. 31.12.1837 був переміщений в м. Нікополь, де також служив міським головою до 1840 р. Після відстав стає поміщиком Олександрійського пов. — на 1856 рік власник с. Миколаївки з 65 дворами та 172 душами. Відомо, що також ним засноване с. Бурдзинківка (нині — Василівка) на р. Боковеньці. Постановою Херсонських дворянських зборів 19.07.1847 р. занесений в 3 частину родословної книги херсонських дворян.

Нагороджений орденом Анни IV ступеня, перснем з діамантом за участь у війні з Наполеоном і 20-річну службу у війську.

В честь його доньки Ольги Федорівни Долинської названа ст. Долинська. Крім Ольги мав ще четверо дітей — Михайло, Іван та ін.

Література та посилання

[ред. | ред. код]
  • А. В. Пивовар. Поселення Херсонської губернії за повітовими алфавітами 1856 року. Київ, 2009. С. 81.
  • В. Г. Маруценко. Боковенька 2006. Степовики. Біографічний довідник. Долинська, 2007. С. 21.
  • Григорій Гусейнов. Господні зерна. Книга 8. Дніпропетровськ, 2004. С. 504.
  • Маслюженко Д. Н. Альманах Тобольск и вся Сибирь. Курган. 13 том. Тобольск, 2014. — [1]
  • [2]
  • [3] [Архівовано 7 липня 2018 у Wayback Machine.]