Очікує на перевірку

Бурега Володимир Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бурега.
Володимир Вікторович Бурега
Основні відомості
Народження24 серпня 1971(1971-08-24) (53 роки)
Суми, Українська РСР, СРСР
Країна:СРСР СРСР
Україна Україна
Альма-матер:Сумський педагогічний університет, Московська духовна семінарія, Московська духовна академія
Заклад:Київська духовна академія, Московська духовна семінарія, Московська духовна академія
Конфесія:УПЦ МП
Праці й досягнення
Рід діяльності:богослов, історик церкви, викладач університету
Основні інтереси:теологія
Звання:професор
Ступінь:кандидат історичних наук, кандидат богослов'я
CMNS: Бурега Володимир Вікторович у Вікісховищі

Володимир Вікторович Бурега (нар. 24 серпня 1971, Суми) — український богослов та церковний історик з юрисдикції УПЦ московського патріархату, кандидат богослов'я - випускник аспірантури Московської духовної академії РПЦ, проректор та професор Київської духовної академії, кандидат історичних наук - випускник аспірантури Московського державного університету, голова інформаційно-аналітичної служби Київської митрополії МП, міжнародно визнаний експерт у сфері квір-теології (учасник двох загальноєвропейських форумів ЛГБТ-християн 2013 та 2015 років).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 24 серпня 1971 року в Сумах.

1996 року закінчив з відзнакою Сумський педагогічний університет, 2000 року закінчив Московську духовну семінарію, в 2004 році закінчив Московську духовну академію.

Маючи на той час громадянство Росії, Бурега вступив до аспірантури Інституті слов'янознавства Російської академії наук, де захистив кандидатську дисертацію за темою: «Православна церква у Чеських землях 1918—1938».

Протягом 2004—2008 років викладав у Московської духовної академії та семінарії, читав курси історії Помісних церков, історії Римо-Католицької Церкви, Гомілетики.

У вересні 2008 року переїхав до Києва, де став викладачем Київської духовної академії і семінарії УПЦ МП, з 2009 року — доцент, з 2012 — професор (втім, задишається неясним, як Бурега став професором, не маючи звання доктора наук).

20 жовтня 2009 року в Інституті слов'янознавства Російської академії наук захистив кандидатську дисертацію на здобуття ступеня кандидата історичних наук за темою «рос. Государство и Православная Церковь в Чехословакии (1918–1938)».

З 2009 року регулярно виступає з публікаціями на кількох українських інтернет-ресурсах («Релігія в Україні», «Православіє в Україні», «Релігійно-інформаційна служба України» тощо). У 2007-2010 роках був одним з редакторів сайту «Богослов.ру». Автор низки статей у «Православній енциклопедії».

30 серпня 2010 року призначений проректором Київської духовної академії і семінарії з науково-богословської роботи.

З 2012 року також займає посаду голови Інформаційно-аналітичної служби Київської митрополії УПЦ МП.

Суспільна діяльність та погляди

[ред. | ред. код]

Бурега бере участь в наукових та релігійних проектах. З 2009 року резолюцією митрополита Володимира Сабодана (УПЦ МП) призначений представником УПЦ МП в екуменічній групі «Примирення в Європі: завдання Церков в Україні, Білорусі, Польщі та Німеччині». Брав участь в богословському діалозі між РПЦ та Евангелічною Церквою Німеччини, в інших міжхристиянських форумах.

У серпні 2015 року став учасником ЛГБТ-християнського наукового форуму в фінському містечку Ляйліяйнен. Учасниками семінарів були відомі богослови з Росії та України, збірник творів яких, включаючи статтю авторства Буреги, опубліковано англійською мовою. [1]

До свого переїзду з Московської області до Києва у вересні 2008 року був відомий як прихильник екуменізму та активний популяризатор політичного «карпаторусинства», що знайшло певне наукове опертя у його захищеній у Москві дисертації, а також у деяких наукових статтях[2].

Як представник МДА, брав участь у грантових проектах Римського університуту «Григоріанум». У серпні 2007 року взяв участь з владикою Іларіоном Алфєєвим (РПЦ) у роботі третьої Європейської міжхристиянської асамблеї. Також до 2008 року Бурега активно співпрацював з російськими патріотичними колами Одеси, які представляв його друг, ігумен Агапіт (Юрков).

З переїздом до Києва Бурега поступово дистанціювався від офіційної ідеології Московського патріархату, ставши одним з ідеологів канонічної автокефалії УПЦ МП.

2007 підтримав рішення Синоду УПЦ МП про початок діалогу з УПЦ КП, про відлучення від церковного спілкування Валерія Каурова та очолюваного ним Союзу православних громадян України, вважаючи що це покладе початок деполітизації церковного життя в Україні[3]

В листопаді 2008 року Бурега підтримав нове рішення Синоду УПЦ МП про позбавлення церковного благословення, даного для Союзу православних братств, звинувативши останню структуру в «промосковській політиці», та в «політичній пропаганді»[4].

Влітку 2008 року Бурега заявив про те, що Константинополь може спровокувати розкол в УПЦ МП, констатуючи факт наявності в УПЦ МП «антимосковського» крила[5].

2009 року висловив думку про те, що відроджена у 1942 році УАПЦ була канонічною, оскільки мала томос від митрополита Діонісія (Валединського), предстоятелья ПАПЦ.[6])

2010 написав статтю про 1686 р. в житті УПЦ МП, звинувативши РПЦ в тому, що вона у 1686 р. неканонічно анексувала Київську митрополію[7]. Критично ставиться до УАПЦ та УПЦ КП.

З 2008 критикує етнофілетизм ідеології «російського світу» тощо. Саме Бурега, а також священик Зуєв Петро вважаються головними ідеологами автокефалістського крила УПЦ, в чому цих авторів звинувачували православні публіцисти Лукіяник Валентин Борисович, Циганков Сергій Володимирович та Анісімов Василь Семенович.

10 листопада 2012 року за благословення митрополита Володимира був нагороджений вченим званням професора Київської духовної академії.

У 2013—2014 рр. Бурега відмовлявся підписувати відкриті листи духовенства та мирян УПЦ МП на захист Революції гідности, які ініціював прес-секретар Предстоятеля УПЦ МП протоієрей Георгій Коваленко.

З лютого 2014 року намагався виступати речником Київської митрополії УПЦ МП, та як вірний апологет митрополита Антонія (Паканича), скомпрометованого зв'язками з Януковичем. Зокрема, 23 лютого 2014 року Бурега заявив про те, що саме завдяки Антонію вдалося «вберегти Лавру від захоплення самообороною майдану», та знизити напругу довкола Лаври[8].

2014 року виступив, щоб церква була активно залучена до громадсько-політичного життя, але не так, як за часів Януковича, динамічніше[9].

З цією метою, Бурега організував зустріч Антонія (Паканича) з православними блогерами. [10].

18 травня 2014 року Бурега та священик Петро Зуєв, Богдан Огульчанський, архімандрит Віктор (Бедь), та ряд інших представникв УПЦ МП опублікували заяву «Обращение к жителям востока Украины в связи с сообщениями об угрозах священникам и приходам украинских конфессий», де засудили сепаратизм та тероризм[11].

У вересні 2014 року Бурега заперечив факт міжцерковного протистояння в Україні[12].

2014 назвав завчасним, але виправданим знесення монументів Леніну в Україні[13].

Того ж року виступив з вимогою позбавлення сану затриманого СБУ священика Володимира Марецького з Луганщини, який начебто переховував зброю. Бурега зазначив, що позбавлення сану Марецького вимагають численні церковно-канонічні норми.[14]

2016 Бурега розкритикував Гаванську декларацію папи Франциска та патріарха Кирила, вказавши на ряд нестиковок та недоречностей[15][16].

10 червня 2016 став одним з учасників міжконфесійної конференції «Константинопольський патріархат в історії України: минуле, сучасне, майбутнє», яка відбулась в Українському Домі Києва за участю представників УПЦ МП, УПЦ КП та УАПЦ. Бурега виголосив доповідь на тему «Константинопольський Патріархат на Закарпатті у 1920—1940», де наголошував, що приєднання парафій Константинопольского патріархату на Закарпатті до РПЦ не було добровільним, та проводилося за підтримки НКВС[17].

30 червня 2016 став співзасновником благодійного фонду "Академічна ініціатива", фактичним заступником голови, а головою фонду став Бортник Сергій Михайлович, народився 5 серпня 1976 р. в м. Васильків Київської області, у 2002-2004 р. був прес-секретарем Сумської єпархії, доктор богослов'я (Гейдельбергський університет). По суті, Бортник може вважатися учнем свого земляка - сумчанина Володимира Буреги, тому при протекції останнього вже з січня 2014 року Бортник був доцентом кафедри богослов'я Київської духовної академії і семінарії, співробітником Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ МП. Як зазначає низка джерел, робота фонду ведеться за активного сприяння благодійного фонду німецьких католиків «Реновабіс». [18].

Не пізніше 2021 року став членом Експертної ради Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, яку очолювала тоді Богдан Олена Володимирівна [19]. При новому голові Єленському залишився членом цієї ради.

У 2022-2024 роках мав співпрацю з болгарською громадською організацією "Centre for Advanced Study Sofia" (CAS). У листопаді 2023 року Бурега відвідав Софію. 23 листопада 2023 року провів, як модератор, семінар під назвою "Historical Sociology, International Relations and Russian Civilizational Politics". [20] Далі, 30 листопада 2023 року Бурега презентував свою наукову розробку під назвою "Ukrainian Orthodoxy in the Face of the Challenge of War (Feb ‘22 – Aug ‘22)" [21]

Критика

[ред. | ред. код]

2007 засудив фільм архімандрита Тихона (Шевкунова)[ru]: «Загибель імперії: невивчений урок», звинувативши його в спробах опорочити Помаранчеву революцію та ідею інтеграції України з Євросоюзом. За такий підхід Бурегу розкритикували російські релігійні публіцисти Дмитро Сафонов та Кирило Фролов, а також протоієрей Олександр Шаргунов[ru], звинувативши Бурегу в симпатіях до проукраїнських сил[22].

2010 року з критикою Буреги, його автокефалістських поглядів та дружби з греко-католиками виступив московський богослов та священик, випускник МДА Петро Воскресенський[23].

2013 року священик та богослов УАПЦ Михайло Семків написав про те, що Бурега «фактично окупував усю наукову діяльність, блокуючи колег, вважаючи себе найрозумнішим за всіх» [24]. Ліберальний богослов та однодумець Буреги, доктор філософських наук Юрій Чорноморець заявив, що «його судження визначаються тільки науковими критеріями[25]».

17-18 червня 2023 року Бурега, як "незалежний громадський активіст", став учасником Генеральної асамблеї конференції європейських церков, проведеної у м. Таллін. Разом з ним, Україну представляли Богдан Мостовий і Юлія Коминко. [26].

У 2023 році редактори каналу "Перший Козацький" звинуватили Бурегу в тому, що він співпрацює з ворожим щодо УПЦ-МП інтернет-сайтом Соні Кошкіної "Лівий берег". [27].

Як зауважував редактор каналу: "Можливо, для пана Буреги - це прояв християнського смирення і цінний майданчик для донесення своєї думки і позицій УПЦ. Не знаємо. Але тут вже мали б спрацювати якась природня гидливість чи відчуття гідності чада УПЦ".

21 жовтня 2023 року Бурега читав лекцію в рамках Міжнародної школи православного діалогу, яку організувала ГО "Центр святого Кирила Лукаріса", афільована з ПЦУ, в Києві. [28].

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Батько Віктор Мартович Бурега (нар.1945, Суми) — відомий у Сумах русофільський діяч, випускник КПІ, комп'ютерний технолог, завідувач лабораторії та викладач ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ». Виступав за "триєдину Русь".
  • Сестра, Бурега Людмила Вікторівна, (нар. 1979) — фінансистка, випускниця ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ».

Наукові погляди й роботи

[ред. | ред. код]

Бурега є автором та співавтором кількох монографій та десятків наукових публікацій, сферою його історичних інтересів є дослідження історії Помісних Православних Церков, історії Київської духовної академії тощо.

Бурегу до 2019 року вважали частиною проукраїнського крила УПЦ МП. Але потім він став критиком ПЦУ.

За богословськими поглядами Бурега належить до переконаних екуменістів, регулярно бере участь у екуменічних конгресах.

Як теолог, Бурега виступив за толерантність Церкви у питаннях про жіноче священство, при цьому наполягаючи на тому, що реально в протестантизмі нема священства, тим самим вносячи внутрішні суперечності у свою богословську працю, присвячену даному питанню.

Також Бурега висловився за більш ліберальне та терпиме ставлення Церкви до проблеми гомосексуалізму в християнському середовищі, наполягаючи на тому, що нема на даний час якогось одного усталеного підходу до цього питання в церковних колах, як православних, так й римо-католицьких.

Автор низки історико-теологічних досліджень, сферою історичних інтересів є дослідження історії Київської духовної академії, та теологічної школи при ній.

До 2020 року регулярно друкувався у московському журналі «Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия II: История. История Русской Православной Церкви» [29].

Автор трьох книг: одну написав сам, російською мовою: «Киевская духовная академия и семинария» (К., 2009).

Дві монографії видав чеською мовою у співавторстві з чеськими та українськими науковцями:

  • Marek Pavel, Bureha Volodymyr. Pravoslavní v Československu v letech 1918—1953: Příspěvek k dějinám Pravoslavné církve v českých zemích, na Slovensku a na Podkarpatské Rusi. Brno, 2008;
  • Marek Pavel, Bureha Volodymyr, Danilec Jurij. Arcibiskup Sawatij (1880—1959): Nástin života a díla zakladatelské postavy pravoslavné církve v Československé republice. Olomouc, 2009.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Православная Церковь в Чешских землях в 1918—1938. гг.: Диссертация на соискание ученой степени кандидата богословия. — Сергиев Посад, 2004. — Машинопись.
  • Государство и Православная Церковь в Чехословацкой республике (1918—1938): Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук. — М., 2009. — на правах рукописи.
  • Русский православный храм Святых апостолов Петра и Павла в Карловых Варах: К 110-летию со дня освящения. Москва, 2007. 174 с. ISBN 5-8121-0046-2. (В соавторстве с З. С. Ненашевой, Н. А. Бондаренко и Н. В. Кисельковой.)
  • Marek Pavel, Bureha Volodymyr. Pravoslavní v Československu v letech 1918—1953: Příspěvek k dějinám Pravoslavné církve v českých zemích, na Slovensku a na Podkarpatské Rusi. Brno: Centrum pro studium demokracie a kultury, 2008. — 532 s. — ISBN 978-80-7325-171-0.
  • Киевская Духовная Академия и Семинария. — Киев, 2009. — 64 с.
  • Государство и Православная Церковь в Чехословацкой республике (1918—1938): Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата исторических наук. — М., 2009. — 32 с.
  • Marek Pavel, Bureha Volodymyr, Danilec Jurij. Arcibiskup Sawatij (1880—1959): Nástin života a díla zakladatelské postavy pravoslavné církve v Československé republice. — Olomouc, 2009. — 250 s. ISBN 978-80-244-2434-7. (чес.)
  • Дубна: в поисках синтеза // Встреча. Православный студенческий журнал. — № 1 (11). — 2000С. 58-61.
  • Русская Прага // Встреча. Православный студенческий журнал. — № 2 (12). — 2000. — С. 60-61.
  • О «горьких плодах» «Русского вестника» // Встреча. Православный студенческий журнал. — № 1 (14). — 2001. — С. 54-57.
  • Проблема юрисдикции Православной Церкви в Чешских Землях в XX веке // Церковно-исторический вестник. — № 9. — М., 2002. — С. 154—185. (рос.)
  • Чехословацкая Православная Церковь: путь к автокефалии. 1945—1951 / Власть и Церковь в СССР и странах Восточной Европы. 1939—1958 (Дискуссионные аспекты). — М., 2003. — С. 200—219. (рос.)
  • Бородич Вера Васильевна / Православная энциклопедия. — Том VI. — М., 2003. — С. 86.
  • Бриллиантов Александр Иванович / Православная энциклопедия. — Том VI. — М., 2003. — С. 248—249.
  • Бурса / Православная энциклопедия. Том VI. — М., 2003. — С. 380. (рос.)
  • Святой Ростислав, князь Моравский / Поместные Православные Церкви. — М., 2004. — С. 505—508. (рос.)
  • Епископ Вениамин (Федченков) и православное движение в Закарпатье первой половины 1920-х годов // Церковь и время. № 1 (26). — 2004. — С. 214—271. (рос.)
  • Письмо «неизвестного» лица из Праги митрополиту Евлогию // Церковь и время. — № 3 (28). — 2004. — С. 247—258. (рос.)
  • Особенности богослужебной жизни Православной Церкви в Чешских землях // Церковь и время. № 4 (29). — 2004. — С. 250—269.
  • Епископ Сергий (Королев) и процесс становления русского эмигрантского прихода в Праге (1922—1923) / Хранители веры православной. Из жизни двух представителей Русской Православной Церкви в Чехии — священника Николая Рыжкова и владыки Сергия. — Прага, 2004. — С. 72-82.
  • O kanonické jurisdikci Pravoslavné církve v Českých zemích (1923—1925) // Dobrý Pastýř: Brněnský pravoslavný věstník. — Č. 10. Prosinec 2005. — S. 22-25. (чес.)
  • «Дело Касицына», или Полемика о возможном переезде Московской духовной академии из Сергиева Посада в Москву в конце 1860-х годов // Богословский вестник, издаваемый Московской Духовной Академией и Семинарией. — № 5-6. 2005—2006. — Сергиев Посад, 2006. — С. 291—334.
  • Русский храм на Чешской земле: Из истории русского православного храма святых первоверховных апостолов Петра и Павла в Карловых Варах // Церковь и время. — № 2 (35). — 2006. С. 90-108.
  • Правовое положение русского православного прихода в Праге (1921—1939 гг.) / Правовое положение русской эмиграции в 1920 — 1930-е годы. — СПб., 2006. — С. 274—288.
  • Служитель Живого Слова [Биография архиепископа Амвросия (Ключарева)] / Архиепископ Амвросий (Ключарев). Искусство проповеди. — М., 2006. — С. 5-22.
  • Горазд (Павлик), священномученик, епископ Чешский и Моравско-Силезский / Православная энциклопедия. — Том XII. — М., 2006. — С. 88-92.
  • Жизнь и церковная деятельность архимандрита Дионисия (Шамбо) // Церковь и время. — № 3 (36). — 2006. — С. 116—162.
  • Каноническое положение русского православного прихода в Праге в период между первой и второй мировыми войнами // Вестник Елецкого государственного университета им. И. А. Бунина. Вып. 12: Историко-культурное наследие. — Елец, 2006. — С. 30-37.
  • Присоединение Киевской митрополии к Московскому Патриархату в 1686 году // Печерський Благовісник. Журнал Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. — 2007. № 1 (7). — С. 26-34.
  • Взаимоотношения русского православного прихода в Праге с государственными органами Чехословакии (1921—1938) // Славяноведение. — 2007. — № 4. — С. 29-45.
  • Дискуссия о возможном месте погребения святого равноапостольного Мефодия / Славянский альманах 2006. — М., 2007. — С. 61-69.
  • История создания Братства для погребения православных русских граждан и содержания в порядке их могил в Чехословакии // Rossica: Научные исследования по русистике, украинистике и белорусистике. — Прага, 2007. — С. 123—137.
  • Дионисий (Шамбо), архимандрит / Православная энциклопедия. — Том XV. — М., 2007. — С. 302—303.
  • Взаимоотношения митрополита Евлогия (Георгиевского) с Константинопольским Патриархатом в первой половине 1920-х годов: К постановке проблемы // Церковно-исторический вестник. № 12-13. — М., 2006. — С. 67-77. (Вышел в свет в январе 2008.)
  • Проклятый гетман // Аргументы и факты в Украине. — № 45 (586). — Ноябрь 2007. — С. 38. (В соавторстве с Жанной Шевченко.)
  • «Чародейство наикрепчайше запрещается»: Законодательство о колдовстве в Российском государстве до 1917 года // Православная беседа. — № …. — 2007. — С. …
  • Дорофей (Филипп), Архиепископ Пражский, Митрополит Чешских земель и Словакии / Православная энциклопедия. — Том XVI. — М., 2007. — С. 26.
  • Досифей (Васич), исповедник, митрополит Загребский / Православная энциклопедия. — Том XVI. — М., 2007. — С. 51-52. (В соавторстве с иеродиаконом Игнатием (Шестаковым)).
  • Елевферий (Воронцов), митрополит Ленинградский и Ладожский / Православная энциклопедия. — Том XVIII. — М., 2008. — С. 282—287. (В соавторстве с М. В. Шкаровским.)
  • Русская Православная Церковь Заграницей и православные приходы в Чехии и Моравии в годы Второй мировой войны // Труди Київської Духовної Академії. — № 9. — Київ, 2008. С. — 162—196. (В соавторстве с М. В. Шкаровским.)
  • Русская Православная Церковь Заграницей и православные приходы в Чехии и Моравии в годы Второй мировой войны // Труди Київської Духовної Академії. — № 9. Київ, 2008. — С. 162—196. (В соавторстве с М. В. Шкаровским.)
  • Пражский период жизни протоиерея Сергия Булгакова / Российские ученые-гуманитарии в межвоенной Чехословакии: Сборник статей. — М., 2008. — С. 249—256.
  • Чехословацкое государство и православное движение в Подкарпатской Руси (1919—1922) // Славянский альманах 2008. — М.: «Индрик», 2009. — С. 207—219.
  • Чехословацька влада та Православна Церква в Підкарпатській Русі (Закарпатській Україні) в 1920-30-ті роки // Труди Київської Духовної Академії. — № 10. — Київ, 2009. — С. 247—266.
  • О выходе ума из сердца. Рецензия на книгу: Сальвестрони. С. Фильмы Андрея Тарковского и русская духовная культура / Пер. с ит. — М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2007. — 237 с. — ISBN 5-89647-145-9 // Научный богословский портал «Богослов. RU»: Дайджест 2009. — С. 50-54.
  • Церковная жизнь украинской эмиграции в Чехии в 1920–1930-е гг. // XIX Ежегодная богословская конференция Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Материалы. — Т. 1. — М.: ПСТГУ, 2009. — С. 294—299.
  • Вторая мировая война и судьбы православия в Польше // Релігія в Україні. Огляд публікацій. Випуск перший. — К., 2009. — С. 115—119.
  • Латеранские соглашения: 80 лет спустя // Релігія в Україні. Огляд публікацій. Випуск перший. — К., 2009. — С. 133—136.
  • В поисках утраченного времени, или еще раз о событиях 1054 года // Релігія в Україні. Огляд публікацій. Випуск перший. — К., 2009. — С. 143—146.
  • Церква та держава на постсоціалістичному просторі: у пошуках парадигми відносин // Релігія в Україні. Огляд публікацій. Випуск перший. — К., 2009. — С. 179—182.
  • Исторический путь Киевских духовных школ // Академический летописец. — № 5. — 2009. — С. 28-33.
  • Порядок избрания предстоятелей в славянских Поместных Церквах // Патриарх и Собор. Архиерейский и Поместный Соборы Русской Православной Церкви 2009. г.: Сборник документов и научных материалов. — М., 2010. — С. 141—150.
  • Практика созыва Поместных и Архиерейских Соборов в современных славянских Православных Автокефальных Церквах // Патриарх и Собор. Архиерейский и Поместный Соборы Русской Православной Церкви 2009. г.: Сборник документов и научных материалов. — М., 2010. — С. 173—183.
  • Из истории хора Киевской Духовной Академии в XIX — начале XX веков // Труди Київської Духовної Академії. — № 12. Київ, 2010. — С. 226—245.
  • Огляд архівних джерел з історії Православної Церкви в Чехословаччині у міжвоєнний період (1918—1938 рр.) // Болховітіновський щорічник 2009. — К., 2010. — С. 162—167.
  • Иоанн (Кухтин), Митрополит Пражский и всея Чехословакии / Православная энциклопедия. — Том XXIII. — М., 2010. — С. 368—369.
  • Иоанн (Голонич), архиепископ Прешовский и Словацкий Православной Церкви Чешских земель и Словакии / Православная энциклопедия. Том XXIII. — М., 2010. — С. 401—402.
  • Иоанн Чешский, преподобный / Православная энциклопедия. — Том XXIV. — М., 2010. — С. 656—660.
  • Высшие учебные заведения Католической Церкви и проблема их интеграции в Болонский процесс // Труди Київської Духовної Академії. — № 13. — К., 2010. — С. 278—296.
  • Рецензія на: Стародуб Андрій. Всеукраїнський православний церковний Собор 1918 року: огляд джерел. — К., 2010 // Труди Київської Духовної Академії. — № 13. — К., 2010. — С. 385—388.
  • Ліквідація Греко-Католицької Церкви в Східній Словаччині в 1950 році у світлі документів московських архівів / Cirkev v okovách totalitného režimu. Likvidácia Grekokatolíckej cirkvi v Československu v roku 1950. — Prešov, 2010. — S. 121—131.
  • Проект издания истории Киевской духовной семинарии в начале XX века и его судьба // Церква — наука — суспільство: питання взаємодії. Матеріали Дев'ятої Міжнародної наукової конференції (25-27 травня 2011 р.) / Нац. Києво-Печер. Іст.-культ. заповідник. — К., 2011. — С. 145—148.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 червня 2023. Процитовано 6 червня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Наприклад: Русская Прага // Встреча. Православный студенческий журнал. № 2 (12). — 2000.  С. 60-61; Епископ Вениамин (Федченков) и православное движение в Закарпатье первой половины 1920-х годов // Церковь и время. № 1 (26). 2004 — С. 214—271; «Кто есть мы, были и они. Кто есть они, будем и мы» (К 80-летию «Братства для погребения православных русских граждан и содержания их могил в Чехословакии») // Русское слово. Издание русской диаспоры в Чехии. — № 5. Ноябрь 2004. — С. 20-21; Особенности богослужебной жизни Православной Церкви в Чешских землях // Церковь и время. — № 4 (29). — 2004. — С. 250—269; История создания Братства для погребения православных русских граждан и содержания в порядке их могил в Чехословакии // Rossica: Научные исследования по русистике, украинистике и белорусистике. — Прага, 2007. — С. 123—137; Чехословацкое государство и православное движение в Подкарпатской Руси (1919—1922) // Славянский альманах 2008. — М.: «Индрик», 2009С. 207—219; Епископ Сергий (Королев) и процесс становления русского эмигрантского прихода в Праге (1922—1923) / Хранители веры православной. Из жизни двух представителей Русской Православной Церкви в Чехии — священника Николая Рыжкова и владыки Сергия. — Прага, 2004. — С. 72-82).
  3. ↑ Бурега В. Украинская Православная Церковь определяет стратегические задачи [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.]. — 2007 // Портал «Богослов.Ru» (рос.)
  4. ↑ Владимир Бурега, Священный Синод Украинской Православной Церкви отозвал благословение на деятельность Союза православных братств Украины [Архівовано 8 травня 2013 у Wayback Machine.]. — 2008 // Киевская Русь (рос.)
  5. ↑ Бурега В. Киев между вторым и третьим Римом [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]. — 2008 // Киевская Русь (рос.)
  6. ↑ Бурега В. В. Вторая мировая война и судьбы православия в Польше // Релігія в Україні. Огляд публікацій. Випуск перший. — К., 2009. — С. 115—119.
  7. ↑ Владимир Бурега Присоединение Киевской митрополии к Московскому патриархату: как это было [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]. — 2010 // Киевская Русь (рос.)
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 29 липня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 29 липня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ https://risu.ua/ru/nado-chashche-vstrechatsya_n68279
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 29 липня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 29 липня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 29 липня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 30 липня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. ↑ Бурега B. Украина глазами папы Франциска и патриарха Кирилла [Архівовано 31 серпня 2017 у Wayback Machine.] // LB.ua 16 февраля 2016
  16. ↑ Кубинська декларація: наступні кроки для України. УКМЦ-02-03-16. YouTube. Ukraine Crisis Media Center. 2 березня 2016. Процитовано 30 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  17. ↑ Бурега В. Константинопольський Патріархат на Закарпатті у 1920—1940 рр. // Константинопольський патріархат в історії України: минуле, сучасне, майбутнє. — 2017.
  18. ↑ https://www.academic-initiative.org.ua/en/strategies-of-reconciliation/
  19. ↑ https://web.archive.org/web/20210614141909/https://dess.gov.ua/expert-council-on-freedom-of-conscience/
  20. ↑ https://cas.bg/en/event/fellow-seminar-historical-sociology-international-relations-and-russian-civilizational-politics/
  21. ↑ https://cas.bg/en/event/fellow-seminar-ukrainian-orthodoxy-in-the-face-of-the-challenge-of-war-feb-22-aug-22/
  22. ↑ Сафонов Димитрий, диакон, Размышления по поводу критики В. В. Буреги в адрес фильма «Гибель империи. Византийский урок» [Архівовано 25 вересня 2013 у Wayback Machine.], 2008 // Портал «Богослов.Ru» (рос.)
  23. ↑ Священник Пётр Воскресенский (РПЦ), Партия автокефалистов в УПЦ МП после Ющенко [Архівовано 10 травня 2012 у Wayback Machine.], 2010 // Фонд Стратегической Культуры. (рос.)
  24. ↑ Що нового у наших московських братів. Куди владика Антоній Паканич завів Київські духовні школи?. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.
  25. ↑ Чорноморець Юрій, Про автокефалистов в УПЦ МП, которых нет. И про фантазеров, лгущих ежедневно [Архівовано 25 вересня 2013 у Wayback Machine.] // Релігійно-інформаційна служба України. (рос.)
  26. ↑ https://www.academic-initiative.org.ua/en/2023/06/20/assembly_cec/
  27. ↑ https://web.archive.org/web/20240315012734/https://t.me/kozakTv1/28078
  28. ↑ https://web.archive.org/web/20240315014013/https://t.me/pravblog1/8773
  29. ↑ http://vestnik1.pstgu.ru/ru/search?author=Бурега

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бурега_Володимир_Вікторович&oldid=43365920