Бурківський Олександр Оттович
Олександр Оттович Бурківський | ||||
---|---|---|---|---|
Полковник (15.6.1916) Генерал-хорунжий (5.10.1920) | ||||
Загальна інформація | ||||
Народження | 19 лютого 1874 Рівне, Волинь | |||
Смерть | 31 серпня 1921 (47 років) c. Пикуличі, Польща (автомобільна аварія) | |||
Поховання | Православний цвинтар у Варшаві | |||
Громадянство | УНР | |||
Alma Mater | Чугуївське військове училище | |||
Військова служба | ||||
Приналежність | УНР | |||
Війни / битви | Російсько-японська війна Перша світова війна Українсько-радянська війна | |||
Нагороди та відзнаки | ||||
Олександр Оттович Бурківський (*19 лютого 1874, Рівне (?), Волинь — † 31 серпня 1921, Пикуличі, Польща) — український військовик, генерал-хорунжий Армії УНР.
Народився в місті Рівному на Волині(?). Походив з дворян Гродненської губернії; лютеранин. Закінчив Білостоцьке реальне училище. У 1892 р. вступив на службу однорічником 2-го розряду до 165-го піхотного резервного Ковельського полку. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище за 2-м розрядом (1894, ін. джерела — 1896). Офіцер 165-го піхотного Луцького у Києві і 74-го Ставропольського в Умані полків.
У складі Російської імператорської армії
[ред. | ред. код]Учасник Російсько-японської війни.
- З 19 жовтня 1904 р. — командував ротою 22-го Східно-Сибірського стрілецького полку. За бойові заслуги у боях одержав звання штабс-капітана.
- 23 березня 1906 р. повернувся до 74-го піхотного Ставропольського полку, з яким вийшов на Першу світову війну. Був двічі поранений (28 серпня 1914 р. та 13 січня 1915 р.).
- З 02 січня 1915 р. — командир 2-го батальйону 74-го полку. 15 червня 1916 р. був підвищений до рангу полковника за хоробрість, виявлену у бою.
- З 26 березня 1917 р. — т. в. о. командира 467-го піхотного Кінбурнського полку.
- З 6 квітня 1917 р. — командир 465-го піхотного Уржумського полку.
Під час Першої світової війни дістав всі ордени до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, орден Святого Георгія IV ступеня (06 липня 1917), Георгіївську зброю (25 липня 1917), солдатську відзнаку Святого Георгія IV ступеня (за бої 23 та 30 липня 1917 р. під Станиславовом).
10 січня 1918 р. залишив фронт «через хворобу», відтоді — в українській армії. Учасник боїв на більшовицькому і денікінському фронтах.
- У березні 1918 — комендант Умані, з 10 квітня 1918 — командир куреня 42-го (згодом — 32-го) пішого Сумського полку 6-го АК Армії УНР, згодом — Армії Української Держави.
- З 6 серпня 1918 — помічник командира 32-го пішого Сумського полку Армії Української Держави.
За Гетьманату — офіцер штабу корпусу.
- З 23 лютого 1919 року — завідувач зброї 1-ї (з 15.05.1919 р. — 6-ї) Запорізької дивізії Дієвої армії УНР.
- З 1 червня 1919 — помічник начальника 6-ї Запорізької дивізії.
- З 31 жовтня 1919 й до кінця листопада 1919 — начальник 4-ї піхотної Холмської (Сірожупанної) дивізії Армії УНР.
- З березня 1920 року — начальник 5-ї стрілецької бригади 2-ї Стрілецької дивізії (згодом — 8-а бригада 3-ї Залізної стрілецької дивізії) Армії УНР.
- З 5 жовтня 1920 — генерал-хорунжий, начальник 1-ї Кулеметної дивізії, помічник командувача Правої групи Армії УНР.
- З грудня 1920 у таборах інтернованих у Польщі.
Трагічно загинув у Пикуличах в автокатастрофі під час відрядження з табору інтернованих до м. Ченстохова (Польща). Похований у Варшаві на православному цвинтарі Воля.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- Бурківський Олександр Оттович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
- ЦДАВОУ. -Ф. 1075. — Оп. 1. -Спр. 67. -G 202–206;
- Оп. 2. -Спр. 653. -С. За, РГВИА. -ф. 409. -Оп. 1. — п/с 553;
- Монкевич Б. З останніх днів 6оротьби//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1932. — Ч. 6. — С. 4-7;
- Савченко В. Український рух у ІХ-ій російській армії// За Державність. — Варшава — 1938. — № 8. — С 81-85;
- Пекарчук І. Правда про 10 і 11 листопада 1920 р.// Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1933. — Ч. 1. — С. 8-9;
- Пузицький А. Ще в справі 10 і 11 листопада 1920 р.//Літопис Червоної Калини — Львів — 1933. — Ч. 4. — С. 8-9;
- Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма, — Київ. — 2002. — С. 67, 221.
- М. Литвин, К. Науменко, Збройні сили України першої пловини XX століття. Генерали і адмірали, Львів—Харків 2007. ISBN 978-966-2918-12-0
- Полковники (Російська імперія)
- Генерал-хорунжі (УНР)
- Народились 19 лютого
- Народились 1874
- Померли 31 серпня
- Померли 1921
- Поховані на православному цвинтарі на Волі
- Випускники Чугуївського військового училища
- Кавалери Хреста Симона Петлюри
- Кавалери ордена Святого Георгія 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня
- Уродженці Рівного
- Померли в Підкарпатському воєводстві