Координати: 50°49′30.00000010001″ пн. ш. 40°35′20.000000100408″ сх. д. / 50.82500° пн. ш. 40.58889° сх. д. / 50.82500; 40.58889
Очікує на перевірку

Бутурлинівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Бутурлинівка
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Воронезька область
Код ЗКАТУ: 20208501000
Код ЗКТМО: 20608101001
Основні дані
Площа 37,72 км²
Поштовий індекс 397500–397507
Телефонний код +7 47361
Географічні координати: 50°49′30.00000010001″ пн. ш. 40°35′20.000000100408″ сх. д. / 50.82500° пн. ш. 40.58889° сх. д. / 50.82500; 40.58889
Вебсторінка butur-rn.ru
Мапа
Бутурлинівка (Росія)
Бутурлинівка
Бутурлинівка

Мапа


CMNS: Бутурлинівка у Вікісховищі

Бутурлинівка[1] (рос. Бутурлиновка) — місто районного підпорядкування, адміністративний центр Бутурлинівського району Воронезької області. Історично було розташоване на крайній північно-східній українській етнічній межі[1].

Місто розташоване на північній околиці Калацької височини, на річці Осередь (притока Дону), в 180 км на південний схід від Вороніжа. Залізнична станція Бутурлинівка. Площа міста — 37,72 км².

Історія

[ред. | ред. код]

В 1740 році на землях графа Олександра Борисовича Бутурлина, подарованих йому імператрицею Єлизаветою Петрівною, була заснована слобода Бутурлинівка. Населення становили вихідці з Лівобережної України. З 1779 входила до складу Бобровського повіту.

З 1896 року діяв паровий млин купців Кащенків. В 1860-1870-і роки на гуральні працював Б. С. Познанський, його враження відбилися в нарисі «Воронізькі хохли» (Киевская старина. 1885. № 4). У 1869—1876 рр. учителем школи працював письменник-мемуарист В. А. Тихонов; цей період висвітлений у його мемуарах «Двадцять п'ять років на казенній службі» (СПб., 1912). В 1900 у слободі Бутурлинівка існували земська лікарня, аптека, богадільня, 4 школи, 2 винокурних заводи, 3 цегельних заводи, парова і 86 вітряних млинів.

17 липня 1917 року Бутурлинівка отримала статус міста. У 1918 році Бутурлинівка була прикордонним пунктом української держави.

Персоналії

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Дольницький М. Географія України. — Мюнхен : Видавниче Товариство “Вернигора”, 1947. — С. 72.