Бєлова Ольга Олексіївна
| Бєлова Ольга Олексіївна | |
|---|---|
| Народилася | 14 липня 1884 село Роговська Владимирської губернії, тепер В'язниківського району Владимирської області, Російська Федерація |
| Померла | 3 червня 1967 (82 роки) тепер Російська Федерація |
| Національність | росіянка |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |  |
Ольга Олексіївна Бєлова (Гаврилова) (14 липня 1884, село Роговська Владимирської губернії, тепер В'язниківського району Владимирської області, Російська Федерація — 3 червня 1967, тепер Російська Федерація) — радянська діячка, революціонерка. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1925—1927 роках. Член ВЦВК і ЦВК СРСР.
Народилася в бідній селянській родині Олексія Гаврилова. Закінчила початкову школу, була ученицею кравчині. Після переїзду родини до міста Шуї з 1897 по 1899 рік працювала ватерницею Шуйсько-Тезинської фабрики. У 1899 році переїхала до села Кохми, працювала робітницею фабрики Ясюнинських.
Член РСДРП з 1903 року. Мала партійний псевдонім Ганька, була зв'язковою між Кохомською та Іваново-Вознесенською партійними організаціями.
З 1904 року жила в Іваново-Вознесенську, допомагала друкувати на гектографі нелегальні прокламації, брала участь у нелегальних зборах. У червні 1904 року побита козаками, заарештована та вислана до батьків у село Кохму. Пізніше повернулася до Іваново-Вознесенська, працювала на фабриці Бакуліна, де організувала жіночий марксистський гурток.
У грудні 1904 року виїхала до Кохми, утримувала конспіративну квартиру, вела революційну агітацію серед прядильників фабрики Ясюнинських. У лютому 1905 року була однією із організаторів страйку робітників у Кохмі. Була заарештована поліцією, деякий час перебувала у в'язниці міста Шуї. Потім влаштувалася робітницею на фабрику Смолякова у В'язниках, звідки її звільнили за ведення агітації.
Наприкінці літа 1905 року оселилася в Іваново-Вознесенську, була зв'язковою партійного комітету. У жовтні 1905 року переїхала до міста Ярославля, де організовувала нелегальну друкарню. У 1906 році заарештована, до 1910 року перебувала у в'язниці. З 1910 по 1914 рік проживала у В'язниках, не мала постійного місця роботи. З 1914 року — в Іваново-Вознесенську, де брала участь у антивоєнній демонстрації в серпні 1915 року. З 1915 по 1917 рік разом із родиною жила в Петрограді, потім повернулася до В'язників.
У 1917 році — керівниця партійного осередку на фабриці Смолякова у В'язниках, одна із організаторів В'язниківського комітету РСДРП(б), учасниця Жовтневого перевороту. У 1918 році працювала у фабричному комітеті (фабкомі) фабрики Смолякова.
У 1919—1920 роках — на відповідальній роботі у Владимирському губернському відділі Всеросійської Спілки текстильників. У 1920—1921 роках — інструктор Іваново-Вознесенського губернського відділу Всеросійської Спілки текстильників.
У 1922—1927 роках — член відділу охорони праці та жіночий організатор Великої Іваново-Вознесенської мануфактури в місті Іваново-Вознесенську. З 1925 року — член Іваново-Вознесенської губернської контрольної комісії ВКП(б).
У 1927—1930 роках — голова Іваново-Вознесенського губернського (обласного) відділу Спілки швейників.
У 1931—1934 роках — член партійної колегії Івановської обласної контрольної комісії. Працювала в промисловій кооперації в Іваново.
З 1939 року — персональний пенсіонер.
Померла 3 червня 1967 року. На честь Бєлової названі вулиці в Іваново та Кохмі.
- Революционеры текстильного края: Сборник очерков. Ярославль: Верхне-Волжское книжное издательство, 1980. (рос.)
- Объединенный пленум ЦК и ЦКК ВКП(б) 29.07.— 9.08.1927 г. Документы и материалы. Книга 2. Москва: РОССПЭН, 2020. (рос.)
- Центральный комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б). Историко-биографический справочник. Автор-составитель Горячев Ю. Москва: Граница, 2015. (рос.)