Перейти до вмісту

Бєлоусов Євген Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бєлоусов Євген Вікторович
рос. Евгений Викторович Белоусов
Основна інформація
Повне ім'ярос. Евгений Викторович Белоусов
Дата народження10 вересня 1964(1964-09-10)
Місце народженняХарків, Українська РСР, СРСР
Дата смерті2 червня 1997(1997-06-02) (32 роки)
Місце смертіМосква, Росія
Причина смертіцереброваскулярні хвороби
ПохованняКунцевський цвинтар
Роки активностіз 1985
Громадянство СРСР
 Росія
Професіїспівак, гітарист, бас-гітарист
Співацький голостенор
Інструментибас-гітара, гітара і вокал[d]
ЖанриЄвродиско, поп і рок-музика
У шлюбі зНаталія Ветлицька
belousov.sitecity.ru
CMNS: Файли у Вікісховищі
Зовнішні відеофайли
Програма «Евгений Белоусов. Прощание» на телеканалі TV Center
Привет, Андрей! Вечер памяти Жени Белоусова. Ток-шоу Андрея Малахова от 16.02.19
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бєлоусов.

Євген Вікторович Бєлоусов (нар. 10 вересня 1964, х. Жихар[1], Харківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР — пом. 2 червня 1997, Москва, Росія), більш відомий як Женя Бєлоусов, — радянський і російський поп-співак, популярний в СРСР та Росії наприкінці 1980-х — початку 1990-х років, автор деяких своїх пісень.

Найбільш відомі пісні у його виконанні: «Девочка моя синеглазая», «Ночное такси», «Алёшка», «Девчонка-девчоночка», «Вечерок-вечерочек», «Облако волос», «Золотые купола», «Короткое лето», «Дуня-Дуняша», «Вечером на лавочке».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Євген Бєлоусов народився 10 вересня 1964 року в селі Жихар Харківської області народилися брати близнюки Євген Вікторович Бєлоусов та Олександр Вікторович Бєлоусов.[2]

Родина Бєлоусових переїхала до Курська, коли Євгену та його брату-близнюку Саші було близько двох місяців. Навчався в математичній школі № 6, до цього три роки в школі № 44[3].

У 10 років Женю збила машина, він вдарився об асфальт, після цього все життя страждав від головних болів.[4]

Він хотів бути артистом, відвідував музичну школу по класу баяна, грав у шкільному ансамблі.[5] У школі хуліганив і вчився погано.[6]

Закінчив професійно-технічне училище № 1 за спеціальністю «слюсар-ремонтник»[3].

«Женька навчався в школі, а я в ПТУ, - розповідав його друг Ігор Міхель. - Ми вже були схиблені на музиці, але нормальних інструментів не було. Тут я дізнаюся, що училище закупило сучасну апаратуру, якої в місті більше ніде не було. Природно, запропонував Женьці покинути школу і піти навчатися сюди, щоб нормально грати. За музичну діяльність (участь у всіляких оглядах), нам прощалося багато. Перший час ще добре вчилися, навіть в олімпіадах з фізики та хімії брали участь. Потім зрозуміли, що бути відмінниками не модно, і навчання відішло на другий план. Звичайно, багато проблем через нас було у керівництва училища. Якось на змаганнях між курськими ПТУ наше училище йшло в лідерах, поки не прийшов час виступати нам. Замість схваленої КПРС пісні затягнули заборонений тоді «Поворот» «Машини часу». Пам'ятаю, Володимир Рижков, зараз заступник директора, вибіг на сцену і зі словами: «Що ж ви робите, паразити?» Висмикнув шнур з розетки. Після цього училище скотилося на останнє місце - років зо три нам пригадували цю витівку»[6].

Євген Бєлоусов навчався в Курському музичному училищі по класу бас-гітари. В армії не служив (звільнений за станом здоров'я, через перенесений в шкільному віці важкий струс мозку після наїзду автомобіля).

У 1984 році грав в одному з курських ресторанів, де його помітив керівник популярного ансамблю «Інтеграл» Барі Алібасов і покликав його працювати бас-гітаристом і вокалістом до свого ансамблю і Женя їде до Москви.[5]

З 1987 по 1997 роки — сольна кар'єра.

У липні 1987 року він брав участь у телепередачі «Ранкова пошта» з піснею Сергія Шустицького «Дальние материки», а потім у новорічній передачі «Ширше коло» з піснею Стальмакова «Звезды коснись» у складі групи «Інтеграл».

Любов Воропаєва: - Нас познайомила відома в радянські часи редакторка передачі «Ранкова пошта» Марта Могилевська. В Алушті, куди Марта приїхала знімати «Пошту», у них з Женею трапився дуже бурхливий роман. Ми з Мартою були приятельками, жили недалеко одна від одної. І якось вона мені зателефонувала і каже: «Є молодий співак, який зараз працює у Барі Алібасова в «інтегралів», але мріє познайомитися з вами». Одного вечора Марта його до нас привела. Хлопчик з ходу почав просити, щоб чоловік щось для нього написав. Мені він не сподобався, здався зарозумілим, солоденьким... І коли вони з Мартою пішли, Дорохін мене прямо запитав: «Як тобі хлопець?». Ну, я чесно сказала: «Ніяк». «А я з цього хлопця зроблю зірку!» - відповів мені Дорохін. - давай відмовляти: мовляв, яку зірку, ми ж з Катею Семеновою працюємо. Але нічого не подіяло, переконувати його було марно, Вітя стояв на своєму, так ми й почали співпрацювати[7]

.

У 1988 році сольно з піснею «Алушта».

25 вересня 1988 року був знятий відеокліп на пісню «Девочка моя синеглазая». Кліп на наступну пісню «Ночное такси» був відзнятий, але в урізаному вигляді був показаний лише 8 березня в програмі у Алли Пугачової.

1 січня 1989 року Бєлоусов одружився зі співачкою Наталією Ветлицькою. Шлюб тривав дев'ять днів. Згодом його дружиною стала Олена Худик, з якою він був знайомий з дитинства; дочка Христина народилася у Євгена та Олени Худик ще до укладення шлюбу з Ветлицькою[8].

До 1991 року продюсерами Бєлоусова були подружжя поетеса Любов Воропаєва та композитор Віктор Дорохін[9][10][11][12][13]. За три роки вони написали лише сім пісень.

Наприкінці 1991 року Женя Бєлоусов перейшов працювати до композитора Ігоря Матвієнка, який став його продюсером. Композиція «Девчонка-девчоночка», що з'явилась у 1991 році повторила успіх пісні «Девочка моя синеглазая».

У 1992 році в Москві на Малій спортивній арені Лужників з аншлагами пройшли 14 сольних концертів Бєлоусова, які організував Юрій Айзеншпіс[14]. У 1993 році вийшов альбом «Девчонка-девчоночка» (поет Олександр Шаганов, композитор Ігор Матвієнко).

Починаючи з 1993 року Бєлоусов зайнявся горілчаним бізнесом (вкладення у Рязанський лікеро-горілчаний завод), його гастрольна активність і популярність стали знижуватися. Однак і в бізнесі незабаром виникли проблеми. Його звинуватили у податкових махінаціях.[15]

У 1996 році співак знову випускає альбом «И опять о любви», але той залишається не поміченим слухачами. Тепер Бєлоусов працював з різними авторами, основним з яких став В. Башенєв.

У лютому 1997 році Женя Бєлоусов дав останнє велике інтерв'ю програмі «Підйом з переворотом», а потім відбулося останній телевізійний виступ у програмі дог-шоу «Я і моя собака».

Смерть

[ред. | ред. код]

В цей же час у Бєлоусова почалися серйозні проблеми зі здоров'ям. Наприкінці березня 1997 року він потрапив до інституту Скліфосовського з нападом гострого панкреатиту. Далася взнаки травма голови, отримана в дитинстві, в результаті чого стався інсульт.

Наприкінці квітня 1997 року в інституті Скліфосовського Бєлоусову була проведена операція на головному мозку через інсульт[16]. Він прожив ще близько місяця і помер в інституті в ніч з 1 на 2 червня 1997 року[17].

Похований на Кунцевському кладовищі в Москві[18]. Олександр Любимов та Іван Демидов допомогли родичам Бєлоусова поставити пам'ятник[3].

Родина

[ред. | ред. код]
  • Мати — Нонна Павлівна Бєлоусова (1937 — 6 вересня 2014; Курськ)[19].
  • Батько — Віктор Іванович Бєлоусов, військовий (помер у травні 2006 року[6]).
    • Брат-близнюк — Бєлоусов Олександр Вікторович (нар.. 10 вересня 1964), музикант, учасник групи «Червоний світанок», пізніше барабанщик у Тетяни Овсієнко, потім виступав у курських ресторанах і клубах[5];
      • Племінник — Бєлоусов Євген Олександрович (нар.. 31 серпня 2000)[20][21]
    • Сестра — Марина Вікторівна Чередниченко (нар.. 1962)[20][22], бухгалтер, касир[4].

Особисте життя

[ред. | ред. код]
Женя ніколи не приховував: жінки в його житті стали грати чи не головну роль з 14 років. Саме у цьому віці він вперше пізнав таємницю дорослого кохання. Першою жінкою Бєлоусова стала вожата в піонерському таборі. З тих пір красуні з'являлися в його житті регулярно. Разом з друзями вони жартували: «Якщо з жінкою ні - значить, день прожитий дарма»
  • Могилевська Марта (Марина) Юріївна (фактичний шлюб), музичний редактор і телепродюсер; прожили разом близько року;[23]
  • Наталія Ветлицька співачка (нар.. 17 серпня 1964), шлюб тривав десять днів — з 1 по 10 січня 1989 р. ;
  • Олена Худик (Бєлоусова), провізор, розлучилися за кілька років до смерті Бєлоусова.
    • Дочка Христина Євгенівна Бєлоусова (1987) — психолог за фахом, працює перекладачкою[4][24];
  • Оксана Шидловська (фактичний шлюб), саксофоністка його гурту[25] і головбух його фірми.
    • Син Роман Євгенович Бєлоусов (1992) — зварник[24];
  • Олена Савіна (фактичний шлюб в останні три з половиною роки), стала співачкою Оленою Бєлоусовою.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • 2 червня 2006 року в Курську в ПТУ № 1 (нині професійний ліцей), в якому навчався Бєлоусов, відкрився музей, присвячений його життю[26].
  • У 2006 році Перший канал випустив фільм «Коротке літо Жені Бєлоусова», що розповідає про життя, творчість і причини відходу співака з життя.
  • Життю та творчості Євгена Бєлоусова була присвячена одна з програм «Сьогодні ввечері» Першого каналу (ефір 24 червня 2017 року).
  • «Життя і смерть Жені Бєлоусова». Фільм Вадима Такменєва (НТВ)

Дискографія

[ред. | ред. код]
  • 1989 — «Девочка моя синеглазая. Песни В. Дорохина на вірші Л. Воропаєвої» (LP, «Мелодия», С60 28655-56):
 1. Девочка моя синеглазая;
 3. Алушта;
 7. Ночное такси.

 10. Девочка моя синеглазая.

 5. Девочка моя синеглазая.
  • 1992 — «Шлягер от Матвея. Песни Игоря Матвиенко» (LP, «Мелодія»/«RiTonis», R90 00950):
 7. Ты приходи;
 8. Девчонка-девчоночка;
 9. Алёшка.

Трек № 7 надалі перевиданий під назвою «Вечер-вечерочек» і має повну студійну тривалість в 5:27, але на звороті пластинки заявлений хронометраж — 4:45!

  • 1994 — «Женя Бєлоусов '93» (MC, «I.S. Records»).
  • 1994 (записи 1993 року) — «Девчонка-девчоночка» (CD, «APEX Records», AXCD 3-0003).[27]

Зустрічаються різні копії одного і того ж альбому, на яких трек № 9 «Вечорок-вечерочек» виданий у двох різних хронометражах: в 4:31, без першого куплета, і 5:27 — у повному варіанті! Крім того, у найменуваннях треків № 3 і № 9 явно є поліграфічні помилки: композиції заголовки «Девчонка-девчонка» та «Вечерок-вечерок» відповідно.

  • 1994 — «Ночное такси» (CD, «APEX Records», AXCD 2-0024).[28]
  • 1994 — «Лучшие песни» (CD, Non Label, SCN611C 00342).

Реліз має особливість: у треку № 8, виданому в обрізаному (4:31) варіанті без першого куплету!

  • 1995 — «И опять о любви» (MC, «Прайд Рекордз», Pr. 95030):
 1. Подожди меня;
 2. Слёзы;
 3. Насмешница;
 4. Вот и всё;
 5. Самый красивый;
 6. Пусть все говорят;
 7. Клён;
 8. Как всегда;
 9. Опять о любви;
 10. Я с тобой.

Трек-ліст цього релізу значно відрізняється від матеріалу, виданого на CD роком пізніше!

  • 1996 (записи 1995 року) — «И опять о любви» (CD, «Прайд Рекордз», Pr. CD 96006):[29]
 1. Подожди меня;
 2. Слёзы;
 3. Насмешница;
 4. Вот и всё;
 5. Просто я такой;
 6. Девочка маленькая;
 7. Клён;
 8. Будь что будет;
 9. Не говори пока;
 10. Ночь.

Трек-ліст цього релізу значно відрізняється від матеріалу, виданого на MC роком раніше! Так, з альбому виключена навіть композиція за авторством Валерія Башенєва на слова Євгена Бєлоусова, дала назву і самого альбому.

  • 1999 — «Звёзды Российской Эстрады. Лучшие песни» (MC, «MAXI Records»).

Магнітоальбом копіює однойменний реліз 1994 року, але має відмінність у треку № 8, виданому в повному студійному варіанті (5:27).

  • 2000 — «Лучшие хиты» (CD, «Gala Records»).

Фільми про Бєлоусова

[ред. | ред. код]
  • 1990 — «Наша людина в Сан-Ремо»
  • 2006 — «Коротке літо Жені Бєлоусова» (Перший канал).
  • 2008 — «Таємні знаки. Женя Бєлоусов. Немає права дорослішати» (ТВ3, «Студія 4»).
  • 2009 — «Суперстар представляє — Женя Бєлоусов. Повернення зоряного хлопчика» (НТВ).
  • 2012 — Женя Бєлоусов. Все на світі за любов (ТОВ «Лідер ТВ», Росія)
  • 2012 — «Воин.сом»
  • 2015 — «Женя Бєлоусов. Він не любить тебе ніскілечки…» (Перший канал)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Передрук статті з «Комсомольської правди», 1990 р. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 лютого 2019. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Брат Білоусова: Женя вважав, що всі його жінки ставилися до нього нещиро!. Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 17 лютого 2019.
  3. ↑ а б в Стаття на порталі km.ru[недоступне посилання з Май 2018]
  4. ↑ а б в Мама Жені Білоусова розповіла про сина і важкої хвороби | StarHit.ru. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  5. ↑ а б в Мама Жені Білоусова пояснила, чому не прийшла на могилу сина. Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 17 лютого 2019.
  6. ↑ а б в Училище стало музеєм Жені Білоусова. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  7. ↑ Ресурс заблокирован - Resource is blocked [Архівовано 13 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  8. ↑ Вдова Жені Білоусова: у нас в родині панував патріархат. Архів оригіналу за 25 жовтня 2011. Процитовано 17 лютого 2019. [Архівовано 2011-10-25 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Любов Воропаєва — ЛІНІЯ КІНО І МУЗИКИ. Архів оригіналу за 2 березня 2017. Процитовано 17 лютого 2019.
  10. ↑ «Любов Воропаєву завалили зірковими букетами». Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 17 лютого 2019.
  11. ↑ Публікація в діловій газеті «Погляд». Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  12. ↑ Першими йдуть Перші. Стаття Олександра Шульгіна. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  13. ↑ Репортаж з похорону В. Дорохіна. Архів оригіналу за 5 грудня 2016. Процитовано 17 лютого 2019.
  14. ↑ Євген Білоусов. Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  15. ↑ Женя Білоусов: «На мені тавро сонячного хлопчика». Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019. [Архівовано 2019-02-18 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Євген Білоусов на сайті peoples.ru Коротка біографія. Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  17. ↑ Евгений Белоусов, Биография. Архів оригіналу за 21 вересня 2011. Процитовано 17 лютого 2019. [Архівовано 2011-09-21 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Фотографія могили Євгена Білоусова на Кунцевському кладовищі. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  19. ↑ Напередодні 50-річчя Жені Білоусова померла його мама | StarHit.ru. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  20. ↑ а б Сьогодні ввечері з Андрієм Малаховим. Женя Білоусов. Випуск від 24.06.2017 — YouTube. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  21. ↑ 20 років без Жені Білоусова: як живуть спадкоємці співака | teleprogramma.pro. Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  22. ↑ померла мама Жені Білоусова — woman's Day. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019. [Архівовано 2019-02-17 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 17 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  24. ↑ а б Син Жені Білоусова став зварювальником, а дочка — перекладачкою | StarHit.ru. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  25. ↑ «Життя і смерть Жені Білоусова». Фільм Вадима Такменева (НТВ)
  26. ↑ Стаття про музеї пам'яті, 2006 р. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019.
  27. ↑ Евгений Белоусов — Девчонка-Девчоночка (CD, Album) | Discogs. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 6 червня 2022.
  28. ↑ Евгений Белоусов — Ночное Такси (CD, Album) | Discogs. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 6 червня 2022.
  29. ↑ Евгений Белоусов — И Опять О Любви (CD, Album) | Discogs. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 6 червня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бєлоусов_Євген_Вікторович&oldid=44102901