Перейти до вмісту

Бєляєва Алла Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бєляєва Алла Іванівна
Народилася24 лютого 1939(1939-02-24)[1] (86 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Харків, Українська РСР, СРСР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізикиня, викладачка університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХДУ імені О. М. Горького (1961) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України
ХДУ імені О. М. Горького
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук[1] (1977)
Науковий керівникВєркін Борис Ієремійович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
медаль «За трудову відзнаку» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «Ветеран праці»
нагрудний знак «Винахідник СРСР»

Бєляєва Алла Іванівна (нар. 24 лютого 1939(19390224), Харків) — доктор фізико-математичних наук (1977), професор (1991), професор кафедри загальної та експериментальної фізики Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Алла Іванівна Бєляєва народилася 24 лютого 1939 р. у Харкові в сім'ї лікарів. Школу закінчила із золотою медаллю, з відзнакою — фізико-математичний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького (нині — Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна) у 1961 році.

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]
1961 — аспірантка у Фізико-технічному інституті низьких температур (ФТІНТ НАН України) під керівництвом академіка Б. І. Вєркіна;
1965—1999 — молодший, старший науковий співробітник ФТІНТ;
1965 — захист дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук;
1974 — захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук;
1974—1999 — керівник лабораторії оптико-фізичних досліджень та відділу прикладної кріогенної оптики і матеріалознавства ФТІНТ[2];
1980—1990 — обіймала посаду професора кафедри фізичної оптики та астрономії ХНУ ім. В. Н. Каразіна, заснувавши у ФТІНТ НАН України філію кафедри оптики «Кріогенна оптика» робота за сумісництвом;
1990 — отримала атестат професора за спеціальністю «Фізика магнітних явищ»;
2000 — професор кафедри загальної та експериментальної фізики НТУ «Харківський політехнічний інститут», де заснувала науково-дослідну лабораторію «Оптика наноструктур» (нині — лабораторія «Оптичної та радіохвильової еліпсометрії» (ЛОРЕ)).

Наукова, педагогічна та навчально-методична робота

[ред. | ред. код]

Бєляєва Алла Іванівна є автором понад 500 наукових праць, зокрема статей у спеціальних фахових виданнях, монографій, авторських свідоцтв у галузі кріогенної техніки.

Професор А. І. Бєляєва — науковий керівник понад 30 кандидатів наук, науковий консультант 2 докторів наук.

Під її керівництвом захистили дисертації співробітники ЛОРЕ: кандидатські — С. М. Коломієць, К. В. Баранова, К. О. Слатін, І. В. Колєнов, А. О. Савченко, О. А. Галуза; докторську — О. А. Галуза.

Активний учасник міжнародних конференцій широкого практичного призначення. Постійно виступає опонентом по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня, рецензує наукові проекти та статті до спеціалізованих фахових видань. Вчені лабораторії — переможці конкурсу проєктів УНТЦ; отримали гранти Президента України, НАН України; відзначені стипендіями Президента України, Верховної Ради України; премією Кабінету Міністрів України в номінації «За наукові досягнення».

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]
Депутат Харківської облради народних депутатів двох скликань (1985—1988),
вчений секретар секції методичної ради товариства «Знання»,
член проблемної ради фізико-магнітних явищ при президії Академії наук СРСР (1974—1985).

Коло наукових інтересів

[ред. | ред. код]

Фізика твердого тіла, фізика магнітних явищ, оптична спектроскопія, магнітооптика, магнітні фазові переходи, створення запам'ятовуючих пристроїв для електронно-обчислювальної техніки, фізика низьких температур і кріогенна техніка, багатошарові системи, кутова та спектральна еліпсометрія оптичного та THz-діапазону[3].

Звання та нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Енциклопедія сучасної УкраїниІнститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  2. Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
  3. Who-is-who.ua. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]