Бєляєв Іван Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бєляєв Іван Степанович
Народився21 листопада 1907(1907-11-21)
село Воробйово Вишневолоцького повіту Тверської губернії, тепер Лихославльського району Тверської області, Російська Федерація
Помер22 березня 1967(1967-03-22) (59 років)
Сортавала, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР
ПохованняСулажгорське кладовищеd
Країна СРСР
Національністькарели
Діяльністьполітик
Alma materТверський державний університет
Науковий ступінькандидат педагогічних наук
Знання мовросійська
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За трудову доблесть»

Іван Степанович Бєляєв (26 листопада 1907(19071126), село Воробйово Вишневолоцького повіту Тверської губернії, тепер Лихославльського району Тверської області, Російська Федерація — 22 березня 1967, місто Сортавала, тепер Карелія, Російська Федерація) — радянський діяч, голова Ради міністрів Карельської АРСР. Кандидат педагогічних наук (1949). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го, 4—7-го скликань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. Закінчив школу в Лихославлі Тверської губернії.

У 1930 році закінчив Тверський вчительський інститут.

У 1930—1934 роках — вчитель російської мови в школі другого ступеня міста Петрозаводська; інспектор-методист Народного комісаріату освіти Автономної Карельської РСР.

У 1934—1941 роках — завідувач навчальної частини і викладач Петрозаводського педагогічного технікуму (училища) № 1.

У 1941—1942 роках — начальник шкільного управління Народного комісаріату освіти Карело-Фінської РСР.

У 1942—1944 роках — заступник народного комісара освіти Карело-Фінської РСР.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1944—1951 роках — народний комісар (з 1946 року — міністр) освіти Карело-Фінської РСР.

У 1949 році захистив дисертацію на здобуття звання кандидата педагогічних наук на тему «Викладання російської мови в національних школах».

У 1951—1953 роках — заступник голови Ради міністрів Карело-Фінської РСР.

У 1953—1955 роках — 1-й заступник голови Ради міністрів Карело-Фінської РСР. У 1955 — 20 серпня 1956 року — 1-й заступник голови Ради міністрів Карело-Фінської РСР та міністр закордонних справ Карело-Фінської РСР.

20 серпня 1956 — 22 березня 1967 року — голова Ради міністрів Карельської АРСР.

Раптово помер 22 березня 1967 року, перебуваючи у службовому відрядженні в місті Сортавала. Похований на Сулажгорському цвинтарі Петрозаводська.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]