Бібліотека Падуанського університету

Бібліотека Падуанського університету Biblioteca universitaria di Padova
Головний корпус університетської бібліотеки
45°24′26″ пн. ш. 11°52′50″ сх. д.
Країна:	Італія
Тип:	університетська, публічна
Розташування	Падуя
Адреса	Via San Biagio, 7 Padova
Заснована	5 липня 1629
Статус спадщини	національна спадщина Італіїd
Фонди:	700 000 томів
Сайт:	bibliotecauniversitariapadova.beniculturali.it
Медіафайли у Вікісховищі

Бібліотека Падуанського університету (Biblioteca universitaria di Padova) — головна університетська бібліотека в місті Падуя. Найстаріша уіверситетська бібліотека Італії. Була заснована 1629 року. Фонд бібліотеки становить більше 700 000 томів, з яких 2700 давніх рукописів, 1500 інкунабул, більше 10 000 стародруків XVI століття. Бібліотека має велику колекцію періодичних видань епохи Старого порядку.

Історія

Бібліотека була створена завдяки зусилям італійського гуманіста Феліче Озіо, який і став її першим бібліотекарем. 5 липня 1629 року сенат Венето підтримав пропозиції з реформу Падуанського університету та створення університетської бібліотеки. Фонд бібліотеки у XVII—XVIII століттях формувався переважно завдяки пожертвам та приватним книгозбірням професорів Паддуанського університету, які заповідали їх університетській бібліотеці. У фонд бібліотеки увійшли приватні бібліотеки таких науковців, як правник Бартоломео Сельватіко, математик Бартоломео Соверо, медики Помпео Каїмо та Джакомо Дзабарелла, правник Джанбатіста Раїніс, ботанік Феліче Віалі. З 1773 року головним бібліотекарем на кілька десятиліть став професор математики Сімоне Стратіґо, який провів значну модернізацію бібліотеки й значно збагатив її фонд. Зокрема в цей час було придбано приватну бібліотеку на 5000 томів засновника патологічної медицини Джовані Баттісти Морганьї. Протягом 1773—1776 років бібліотекарем Ангело Антоніо Фаббро було створено новий алфавітний каталог, а фонди бібліотеки зросли з 13 000 до 40 000 томів. В кінці XVIII століття бібліотека поповнилася приватною книгозбірнею італійського натураліста Антоніо Валліснері та бібліотекою падуанського монастиря Сан-Джованні-де-Вердара. Після падіння Венеційської республіки 1797 року бібліотека була закрита й відкрилася знову 1805 року. Після закриття численних монастирів в епоху Наполеона бібліотека поповнилася колекціями стародруків та давніх рукописів з 40 колишніх монастирів Венето. Особливо велике збільшення фонду відбулося 1867 року, коли бібліотека одержала більше 13 000 томів стародруків. Серед придбань XIX та XX століття варто згадати колекцію Морпурґо (1300 томів з історії семітських народів), бібліотеку натураліста Томазо Катулло, фонд Ардіґо (рукописи філософа-позитивіста Роберто Ардіґо та 2200 томів, які належали йому та його учневі Джованні Марк'єзіні). Колекція Ардіґо була придбана бібліотекою 1984 року.

Література

• Lavinia Prosdocimi, Il rinnovamento della biblioteca universitaria tra la fine dell'antico regime e l'età napoleonica. Trieste: LINT, 2000.
• Valeria Morato, Guida breve della Biblioteca universitaria di Padova. Padova: Biblioteca universitaria, 1997.
• Tiziana Pesenti, Le biblioteche del Santo e la biblioteca universitaria di Padova nei secoli 17.-19. note storiche e bibliologiche. Padova: Centro studi antoniani, 1981.
• Tiziana Pesenti Marangon, La biblioteca universitaria di Padova dalla sua istituzione alla fine della Repubblica veneta (1629—1797). Padova: Antenore, 1979

Посилання

• www.bibliotecauniversitariapadova.beniculturali.it — офіційний сайт бібліотеки