Бібиков Дмитро Гаврилович

Бібиков Дмитро Гаврилович
Народився	18 березня 1791(1791-03-18) або 1792[…]  Баловнево, Dankov Countyd, Рязанська губернія, Російська імперія
Помер	22 лютого (6 березня) 1870  Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Тихвінське кладовищеd
Країна	Російська імперія
Діяльність	державний діяч
Учасник	Російсько-турецька війна 1806—1812, Смоленська битва (1812) і Бородінська битва
Посада	член Державної ради Російської імперії
Військове звання	генерал від інфантерії
Рід	House of Bibikovd
Батько	Gavriil Bibikovd
У шлюбі з	Sofya Bibikovad
Діти	Dmitry Bibikovd, Zoya Dmitrievna Bibikovad і Sofia Dmitrievna Bibikovad
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Бі́́биков Дмитро́ Гаври́лович (нар. 18 (29) березня 1792(17920329), с. Баловньово, Данківський повіт, Рязанське намісництво, Російська імперія — 22 лютого (6 березня) 1870, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський державний діяч, генерал від інфантерії, учасник франко-російської війни 1812 року.

Життєпис

Належав до знатного дворянського роду Бібікових. Народився в багатодітній родині (6 синів і 7 дочок) генерал-майора Гавриїла Ілліча Бібікова (1747—1803) від другого його шлюбу з Катериною Чебишовою (1767—1833); племінник Катерини Голенищевої-Кутузової (дружини фельдмаршала Михайла Кутузова).

На військовій службі з 1808. У Бородінський битві 1812 втратив руку. У 1819—1825 роках — Володимирський, Саратовський і Московський віце-губернатор, у 1825—1835 роках — директор департаменту зовнішньої торгівлі.

У 1837—1852 — Київський військовий губернатор, Подільський і Волинський генерал-губернатор. На цій посаді Бібиков активно, послідовно та жорстко проводив політику централізації російської держави та всебічного ослаблення польської шляхетської верстви на Правобережній Україні.

Генерал-ад'ютант Дмитро Бібиков (1850-ті роки)

Брав участь у розгромі Кирило-Мефодіївського братства, у 1840 скасував дію Литовського статуту 1588 року та ліквідував греко-католицьку церкву (1839) у Правобережній Україні, але не конфіскував маєтки католицького духовенства, як дехто вважає, бо це зробила держава, а він сам про це довідався з газет.

Упродовж 1840—1845 комісією під його проводом проведено перевірку за архівними документами дворянських прав польських поміщиків та шляхти і виключено з дворянського стану 64 тисячі польських шляхтичів. Під час перебування на посаді підтримав ініціативу Михайла Максимовича щодо організації в Києві Тимчасової комісії для розбору стародавніх актів (1843). У 1848 заснував Центральний архів давніх актів у Києві. З метою русифікації України здійснив заміну місцевих чиновників на російських.

У 1847—1848 провів інвентарну реформу, яка законодавче закріплювала поміщицьку земельну власність, частково обмежуючи свавілля і гніт польських поміщиків, одночасно законодавчо закріплювала панщину і поміщицьку земельну власність. Бібиков нещадно придушував селянські виступи проти поміщиків. Характеристику Бібикова як сатрапа російського самодержавства дав Тарас Шевченко у своїй поемі «Юродивий».

У 1852—1855 — міністр внутрішніх справ Російської імперії.

Пам'ять

Ім'я Бібікова до революції носив Бібіковський бульвар в Києві (нині бульвар Тараса Шевченка).

На честь Д. Г. Бібікова 7 вересня 2012 року наказом Федеральної митної служби Російської Федерації № 1804 заснована відомча медаль «Дмитро Бібіков». Аверс медалі Бібікова повторює дизайн аналогічних нагород — медалі Ушакова, медалі Суворова, медалі Нестерова.

Посилання

• Бібиков в Києві

Джерела

• Бібиков Дмитро Гаврилович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 437.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.