Щербатов Микола Борисович

Щербатов Микола Борисович
Народився	3 лютого 1868(1868-02-03) Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Помер	29 червня 1943(1943-06-29) (75 років) Штарнберг, Верхня Баварія, Баварія, Німецький Райх
Країна	Російська імперія
Діяльність	політик
Alma mater	Пажеський корпус
Знання мов	російська
Посада	член Державної ради Російської імперії
Брати, сестри	Pavel Borisovich Tcherbatovd

Князь Микола Борисович Щербатов (22 січня (3 лютого) 1868 року — 29 червня 1943) — російський державний діяч, міністр внутрішніх справ (червень-вересень 1915), камергер, дійсний статський радник, полтавський губернський предводитель дворянства.

Життєпис

Закінчив Пажеський корпус і з 1889 року служив у 44-му драгунському Нижньогородському полку, у 1892 році звільнений у запас. У 1895—1897 роках перебував на службі з Міністерства державного майна, потім проживав у своєму маєтку.

Був обраний в повітові гласні Лебединського повіту Харківської губернії та почесним мировим суддею в тому ж повіті, в 1902—1915 років був повітовим і губернським гласним в Полтавській губернії, і почесним мировим суддею по Лубенському та Лохвицькому повітах. Крім того, був почесним піклувальником Лубенської чоловічої гімназії та почесним головою Лубенського сільськогосподарського товариства, якого він був засновником і першим головою.

У 1905 році князь Щербатов сприяв об'єднанню помірних елементів губернії та був одним із засновників, ще до 17 жовтня колективної групи, згодом найменованої «Партією правового порядку». У грудні 1905 року він був делегований партією на з'їзд до Санкт-Петербурга, де його обрали членом Імперської ради Партії правового порядку, а потім і головою його. На всіх з'їздах земських та міських діячів, що відбувалися на той час, князь Щербатов був представником Полтавського губернського земства. Був виборщиком до 3-ї Державної Думи і від дворянства — до Державної Ради. У 1905 був обраний членом Ради Об'єднаного дворянства і залишався в цьому званні до 1907 року.

З 1907 — полтавський губернський предводитель дворянства. Призначений у звання камергера (1909). 1912 року був обраний членом Державної ради від Полтавського земства, належав до групи правого центру.

Князь Щербатов займав чільне місце серед кіннозаводчиків Російської імперії, і вважався знавцем цієї справи. З 1896 року він постійно запрошувався як експерт на всі великі виставки з кіннозаводства в Росії, а в 1911 році єдиним з-поміж російських кіннозаводчиків був запрошений на міжнародну виставку в Лондон експертом.

З 1 січня 1913 року він був призначений керівником Державного кіннозаводства з виробництвом у дійсні статські радники.

З 5 червня до 26 вересня 1915 р. — керівник Міністерства внутрішніх справ Російської імперії, у Раді міністрів виступав за співпрацю з опозицією. Після відставки з посади міністра знову обрано членом Державної ради від полтавського земства.

Був одружений (з 1 листопада 1898; Берлін) на фрейліні Олександрі Михайлівні Петрово-Соловово (1875—1918), онуці Бориса Перовського, яка померла в Кисловодську. У шлюбі вони мали трьох дітей.

Після Жовтневого перевороту перебував на еміграції, обирався делегатом на Російський закордонний з'їзд (квітень 1926 р.) від Німеччини. Помер у Німеччині.

Джерела

• Справочные материалы кн.: Бочарова З. С. Русские беженцы: проблемы расселения, возвращения на Родину, урегулирования правового положения. (1920—1930-е годы) (Сборник документов и материалов). — М., 2001.
• Левенсон М. Л. Государственный совет: портреты и биографии. — Петроград: Тип. Петроградской тюрьмы, 1915.