Бідасюк Прокіп Якович
| Бідасюк Прокіп Якович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 14 березня 1895  Деркачі, Старокостянтинівський район, Кам'янець-Подільська область, СРСР | |||
| Смерть | невідомо | |||
| Країна |  Російська імперія УНР СРСР | |||
| Діяльність | кераміст | |||
| Напрямок | бойчукізм | |||
| Вчитель | Седляр Василь Теофанович | |||
| Працівник | Будянський фаянсовий завод і Васильківський майоліковий завод | |||
| Учасник | Радянсько-українська війна (1917—1921) | |||
|
| ||||
Прокіп Якович Бідасю́к (нар. 14 березня 1895, Деркачі — пом. ?) — український майстер художньої кераміки; представник межигірської керамічної школи.
Народився 14 березня 1895 року в селі Деркачах Старокостянтинівського повіту, Волинської губернії Російської імперії (нині Хмельницький район, Хмельницької області, Україна)[1]. Пройшов Радянсько-українську війну 1917—1921 років[2].
1923 року Бідасюка без іспитів прийняли у Межигірський художньо-керамічний технікум, який він успішно закінчив 1930 року[2]. Його вчителем був Василь Седляр — український художник, що належав до творчої групи «бойчукістів»[3].
З 1930 до 1934 року працював на Будянському фаянсовому заводі разом із іншими послідовниками Михайла Бойчука — Пантелеймоном Мусієнко, Ніною Федоровою та Павлом Іванченком. Створював багато оригінальних форм: вази, декоративні блюда, тарілки, куманці й кухлі. За спогадами очевидців, особливо майстру вдавалися розписи, що зображали коней. Його статуетки «Жниця», «Піонери» та інші пішли у виробництво одразу. Згодом Прокопа Бідасюка прийняли у члени Спілки художників СРСР[2].
У 1940-х роках працював на Васильківському майоліковому заводі на Київщині разом із іншими місцевими народними майстрами[4].
.png)
Серед робіт Прокопа Бідасюка — вази, декоративні блюда, тарілки, куманці, кухлі, баранці, іграшки. З 1927 року він неодноразово брав участь у республіканських виставках.
Твори майстра зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві.
2019 року Павло Гудімов презентував у Національному музеї українського народного декоративного мистецтввиставковий проєкт «Завод» — виставку української народної кераміки з роботами працівників Васильківського майолікового заводу, у тому числі Прокопа Бідасюка[5].
- ↑ Чабан, К. А., ред. (2019). Календар знаменних і пам’ятних дат Хмельниччини на 2020 рік (PDF) (українською) . Хмельницький: Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека. с. 28. Архів оригіналу (PDF) за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
- ↑ а б в Мироненко, Н. Г. (2011). Діяльність Бойчукістів на будянському фаянсовому заводі (1917-1941). Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. № 3. с. 49—52. ISSN 1993-6400. Архів оригіналу за 29 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
- ↑ Марченко, Марина (13 січня 2020). «Бойчукісти»... day.kyiv.ua (укр.). День. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
- ↑ Васильківська кераміка та твори мистецької династії Денисенків у фондовій колекції НМНАПУ | Музей просто неба (Пирогово). www.pyrohiv.com. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
- ↑ Марченко, Марина (6 вересня 2019). Добрі звірі у музеї. prostir.museum (українською) . Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
- Бидасюк, Прокопий Яковлевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах / ответственный редактор Т. Н. Горина, главный составитель и библиограф О. Э. Вольценбург и другие – Москва: Издательство «Искусство», 1970. – Том 1 (Аавик—Бойко). С. 395. (рос.);
- Бідасюк Прокіп Якович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Є. І. Шевченко. Бідасюк Прокіп Якович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
 |
|---|
