Бідзіля Микола Іванович
| Бідзіля Микола Іванович | |||
|---|---|---|---|
| Народився | 9 грудня 1930 Сасово | ||
| Помер | 13 травня 2023 (92 роки) | ||
| Громадянство |  СРСР Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Місце проживання | Київ | ||
| Діяльність | науковець, громадський діяч | ||
| Відомий завдяки | кандидат біологічних наук | ||
| Alma mater | Ужгородський університет | ||
| Науковий ступінь | кандидат біологічних наук | ||
| Посада | Представник Президента України у Московському районі міста Києва | ||
| Термін | 10.4.1992 — 16.1.1995 | ||
| Наступник | Асадчев Валерій Михайлович | ||
| Партія | Народний Рух України | ||
| Родичі | брат Бідзіля Василь Іванович | ||
| Нагороди |
| ||
Микола Іванович Бідзіля (9 грудня 1930, с. Сасово, нині — Виноградівського району, Закарпатської області — 13 травня 2023) — український державний, політичний, громадський та науковий діяч, вчений у галузі космічної біології, фізіолоґії рослин, біофізіки і радіобіолоґії рослин, засекречені дослідження якого пройшли апробацію у космосі, кандидат біологічних наук, опубліковано понад 150 наукових праць, голова громадського об'єднання «Товариство Закарпатців у Києві», активіст НРУ.
Народився 9 грудня 1930 року в селі Сасово, нині — Виноградівського району, Закарпатської області у багатодітній селянській родині, в якій було восьмеро дітей.
Батько - Бідзіля Іван Іванович (1896-1990 рр.), селянин.
Мати- Бідзіля (Шуба) Ірма Федорівна (1898-1940 рр.), селянка.
Початкову школу закінчив у рідному селі (1-3 класи-русинська школа, 4-5 класи-угорська).[1]
Після гімназії вступив до Ужгородського державного університету. Отримавши диплом біолога у 1954 році, став аспірантом Інституту фізіології рослин і генетики Академії наук України. Кандидат біологічних наук. Протягом 17 років викладав радіобіологію та біофізику у Національному аграрному університеті.
Був одружений. Дружина - Бідзіля Марія Семенівна -хімік-технолог.(29.09.1952 р.н. с- 2021.р.)
Син - Бідзіля Іван Миколайович (1977 р.н.- 2023 р.) - юрист-міжнародник.
Страшним ударом для Миколи ІВановича стала втрата близьких: у 2021 році він втратив дружину Марію, а у березні 2023 року від раптової недуги помер єдиний син Іван.
Написав і видав понад 150 наукових праць в області біофізики та радіобіології, у тому числі трьох монографій.
У 1989-му входив до центрального проводу Народного руху України, був головою колегії з питань екології.
З квітня 1990-го до березня 1995 року голова Московської райради Києва та голова райдержадміністрації. Був представником Президента України у Московському районі Києва.
Нині почесний президент Громадського об'єднання «Товариство закарпатців у Києві» та очолює міське відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів.
- Орден «За заслуги» III ст. (28 березня 2008) — за вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю[2];
- Ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки та багаторічну сумлінну працю[3].
- Вільні радикали в опромінених рослинах та насінні: наукове видання / М. І. Бідзіля; Інститут фізіології рослин. — К.: Наукова думка, 1972. — 210 с.[4]
- ↑ Болгов, Вадим (2004). Закарпаття. Хто є хто (українська) . Київ: Українська Академія. с. 254. ISBN 966-7953-45-9.
- ↑ Указ Президента України від 28 березня 2008 року № 287/2008 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2011 року № 822/2011 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «20 років незалежності України»»
- ↑ Наукова бібліотека Національного університету біоресурсів і природокористування України[недоступне посилання з серпня 2019]
- В. В. Моргун Бідзіля Микола Іванович [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Бідзіля Микола Іванович. logos-ukraine.com.ua. Логос Україна. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 23 січня 2022.
- Болгов В. В. Закарпаття. Хто є хто / Міжнародне довідково-біографічне видання.- Київ: Українська Академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2004.- 254 с. : фото. - ISBN 966-7953-45-9
- Українська конфедерація журналістів
- Закарпаття онлайн [Архівовано 19 вересня 2012 у Wayback Machine.]
- Микола Бідзіля. Інтерв'ю на радіо «Культура»
- Зустріч, що з'єднала покоління [Архівовано 11 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Микола БІДЗІЛЯ: «Щоб відчути себе українцем, треба бути в Україні й творити її» [Архівовано 24 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Микола Бідзіля: «У Києві є закарпатське гніздо» [Архівовано 27 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Закарпатське земляцтво у Києві відсвяткувало півстолітній ювілей[недоступне посилання з червня 2019]
- Микола Бідзіля: Що довше людина живе, то соромніше бути немудрим [Архівовано 23 травня 2014 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- Народились 9 грудня
- Народились 1930
- Померли 13 травня
- Померли 2023
- Кандидати біологічних наук
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Нагороджені ювілейною медаллю «20 років незалежності України»
- Уродженці Сасового (Виноградівський район)
- Українські біологи
- Українські біофізики
- Кандидати біологічних наук України
- Випускники Ужгородського університету
- Члени НРУ (до 1991 року)
- Науковці Національного університету біоресурсів і природокористування України