Бійма Олег Іванович

Олег Іванович Бійма
Режисер Олег Бійма 27 червня 2024 року Будинок кіно, після фільму Поєдинок
Народився	19 квітня 1949(1949-04-19) (75 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	кінорежисер, сценарист
Alma mater	Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1972)
Вчителі	Небера Володимир Павлович
Заклад	Укртелефільм
Членство	Національна спілка кінематографістів України і Українська кіноакадемія
Батько	Бійма Іван Спиридонович
Нагороди
IMDb	ID 0082033

Оле́г Іва́нович Бі́йма (нар. 19 квітня 1949, Київ) — український кінорежисер, сценарист. Лауреат Шевченківської премії (1996), Заслужений діяч мистецтв України (2001).

Біографія

Народився 19 квітня 1949 року в місті Київ, у родині українського радянського військовика Героя Радянського Союзу Івана Бійми.

1972 року закінчив Київський театральний інститут (педагог Володимир Небера) й відтоді з 1972 почав працювати на кіностудії «Укртелефільм». З 2001 по 2007 рік був генеральним директором Укртелефільму. Опісля новим в.о.гендиректора Укртелефільму з 2009 по 2016 рік був Віктор Петренко, з 2010 по 2013 генеральним директором ДП студія «Укртелефільм» був Юрій Сторожук, згодом з 2016 року новим гендиректором став Сергій Омельчук, призначений наказом голови Держкомтелерадіо з 2016 по 2017, згодом з 2017 по 2018 року Держкомтелерадіо призначений новий гендиректор Віктор Підлісний, У 2018 році на виконання Постанови КМУ про перетворення ДП УСТФ «Укртелефільм» в Акціонерне підприємство, Держкомтелерадіо призначено голову комісії з перетворення ДП у ПАТ «Укртелефільм» Тараса Аврахова; першим заступником гендиректора та художнім керівником студії увесь цей час був Бійма й Бійма обіймав цю посаду художнього керівника студії Укртелефільм аж до 2018 року коли його змінив Олександр Денисенко.

Фільмографія

Художні телефільми

• 1974 — «Ти плюс я — весна» (муз. телефільм)
• 1978 — «Казка як казка…»
• 1978 — «Образи»
• 1980 — «Лючія ді Ламмермур»
• 1981 — «Нехай він виступить…»
• 1982 — «Усмішки Нечипорівки»
• 1984 — «За ніччю день іде»
• 1986 — «Співають гори»
• 1987 — «Випробувачі»
• 1990 — «Чорна пантера та Білий ведмідь»

Художні телесеріали

• 1988 — «Блакитна троянда» (2 с.)
• 1989 — «Хочу зробити зізнання» (рос. Хочу сделать признание; 2 с.)
• 1991 — «Гріх» (рос. Грех; 2 с.) — Золота медаль на 13-ому Всесоюзному фестивалю телефільмів у місті Саратов, Росія
• 1993 — «Пастка» (5 серій)
• 1993 — «Злочин з багатьма невідомими» (7 серій)
• 1995–1996 — «Острів любові» (10 серій)
• 1998 — «Пристрасть» (3 серії)
• 2002 — «Прощання з Каїром» (2 серії)

та інші.

Здійснив авторський цикл документальних фільмів про українських митців (від 1997 року — під назвою «Немеркнучі зірки»).

Премії

• 1996 — Державна премія України імені Тараса Шевченка.

Джерела

• Клочко Діана. Олег Бійма: «Зараз я роблю ставку на молодих акторів, за якими — майбутнє» // День. 22 січня 1999
• Олег Бійма: «У нас — найбільш застійний час із часів застою» // День. 20 лютого 1999
• Шаповаленко Таїсія. Олег Бійма: «Комерційне кіно ніколи не робило погоди» // Дзеркало тижня № 27 (402) 20-26 липня 2002
• Олег Бійма: коли мене звільняли з посади керівника Укртелефільму, то прийшли в кабінет з пилкою // УНІАН, 13 березня 2007
• Кіно для президента. Польоти над «Укртелефільмом» — уві сні та наяву // Дзеркало тижня, № 31, 22 серпня-29 серпня 2008
• Бійма живе на пенсію матері Газета по-українськи, 27 березня 2008
• Олег Бійма хоче зняти 10-серійний детектив за романом Шкляра // Газета по-українськи, 9 липня 2010
• Дві зірки на лацкані Бійми // Дзеркало тижня, 19 квітня 2019
• Олег Бійма: Після фільму «За ніччю день іде» я відчув, що маю в руках професію режисера. umoloda.kyiv.ua. 17.09.2019