Біла (притока Ангари)
| Біла | |
|---|---|
| 52°55′01″ пн. ш. 103°39′26″ сх. д. / 52.91694444° пн. ш. 103.65722222° сх. д. | |
| Витік | Саяни |
| • координати | 52°51′45″ пн. ш. 103°05′23″ сх. д. / 52.8625° пн. ш. 103.08972222222° сх. д. |
| Гирло | Братське водосховище |
| • координати | 52°55′01″ пн. ш. 103°39′26″ сх. д. / 52.916944444444° пн. ш. 103.65722222222° сх. д. |
| Басейн | басейн Єнісею |
| Країни: |  Росія[1][1] |
| Регіон | Іркутська область Бурятія |
| Довжина | 359 км |
| Площа басейну: | 18 000 км² |
| Середньорічний стік | 18 058 м³/с |
| Притоки: | Malaya Belayad і Urikd |
 | |
Біла (Велика Біла, рос. Белая) — річка у Бурятії та Іркутській області Росії, ліва притока річки Ангара, басейн Єнісею.
Утворюється від злиття Великої та Малої Білої, що починаються на Східному Саяні, на висоті 2 500 м. Довжина річки — 359 км, площа басейну — 18 тис. км², падіння — 1750 м. Впадає до Ангари за 106 км нижче Іркутська. Протікає по гірських заселених теренах, у верхній та нижній течіях має пороги та водоспади, почасти урвисті береги.
Басейн річки включає 1 573 річки загальною довжиною 7 417 км, 400 озер із загальною площею 18,5 км². Живлення річки снігове та дощове, з часткою останнього 60 %. Середньорічна витрата води становить 178 м³/с, найменша витрата у лютому-березні і становить 16 м³/с. Річний стік — 5,6 км³, за період з травня по жовтень витікає понад 80 % річного обсягу. Замерзає у жовтні-листопаді, скресає у кінці квітня-на початку травня. Основні притоки — Урік[ru] та Мала Біла. В басейні річки — поклади графіту й нефриту. Використовувалася для сплавляння лісу, заготовленого в її басейні[2][3].
Описується у Словнику Брокгауза і Ефрона, як річка Іркутської губернії з довжиною 250 верст, шириною до 80 сажнів та глибиною 6—7 футів у більшости течії. Протікала у північно-східному напрямку, пробиваючись у диких скелястих ущелинах, від річки Оки відділялася Ідинським кряжем. Мала порослі хвойним лісом долини, скелі її берегів складалися із піщаників та вапняків, перемежованих шарами кам'яного вугілля. За 30 верст від гирла виходила з гір, починаючи звідси, особливо на лівому березі, розкинулися багаті пасовища. Впадала в Ангару нижче с. Бадайського, на абсолютній висоті 368 м. Не сплавна й не судноплавна, але багата на рибу[4].
- ↑ а б GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ Реки Байкала. Белая. http://old.tspu.edu.ru (російська) . Архів оригіналу за 4 вересня 2007. Процитовано 2 квітня 2023. [Архівовано 2007-09-04 у Wayback Machine.]
- ↑ Белая (река в Иркутской обл.) // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- ↑ Белая — река Иркутской губернии. Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона (російська) . Процитовано 2 квітня 2023.
|
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
