Перейти до вмісту

Білинський Петро Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Петро Білинський
Народився19 січня 1846(1846-01-19)
Чернихів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер13 грудня 1916(1916-12-13) (70 років)
Зарваниця, Підгаєцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
ПохованняМонастирський цвинтар
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Національністьукраїнець
Діяльністьсвященник
Відомий завдякисвященик (УГКЦ), фольклорист, історик, освітній діяч
Alma materЛьвівська духовна семінарія
ПосадаПарох Зарваниці
Термін1896—1916
Попереднико. Антін Копертинський
Наступнико. Іван Чарторинський
Конфесіягреко-католик
Батькоо. Стефан Білинський
МатиАнтонія Глинська

о. Петро Степанович Білинський (19 січня 1846, с. Чернихів, нині Зборівського району Тернопільської області — 13 грудня 1916, с. Зарваниця, нині Тернопільського району Тернопільської області) — український греко-католицький священник, фольклорист, історик та освітній діяч.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 19 січня 1846 року в с. Чернихів в священничій родині[1], батько, о. Стефан Білинський, був парохом місцевої церкви[2], мати — Антонія Глинська.

До вступу в гімназію початкову освіту одержав вдома під вихованням гувернера. Закінчив Першу гімназію у Тернополі (1870, до 1867 року навчання проводилось німецькою мовою), духовну семінарію у Львові (1874).

Навчаючись в семінарії направлений сотрудником, згодом парохом 1883[3] Церкви Святої Параскеви П'ятниці у Великих Бірках де познайомився та одружився з Емілією Лавриновою[4], дочкою пароха Данила Лавринова [5].

Був парохом у селах Тернопільщини: Залізцях, Великих Бірках, Киданові, Нестерівцях, Довжанці. Від 1897  — парох у Зарваниці. Сприяв відродженню Зарваниці як відпустового місця (найкращого тоді в Західній Україні). Прагнув долучити містечко до проєктованої залізниці Підгайці — Бучач (задуми перервала війна).[6]

Помер 13 грудня 1916 року в с. Зарваниця (нині Тернопільського району Тернопільської області). Був похований на монастирському цвинтарі біля Церкви Успення в Тернополі[7] (нині не існує).

Праці

[ред. | ред. код]

Навчаючись в гімназії написав розвідки про рідне село «Старина», на історичні теми.

Його записи народних пісень та інші фольклорні матеріали опубліковані у збірці «Русько-народні галицькі мелодії» Порфирія Бажанського (1905—1912), «Колядки і щедрівки» (1914), «Коломийки» В. Гнатюка (1905), «Казки Західного Поділля» Петра Медведика (1994).

Білинський передав Михайлові Грушевському 2 рукописні збірки народних пісень XVIII ст., що надруковані у «Записках НТШ» (1897, т. 15).

Автор історичної розвідки {{Тернопіль і єго околиця}} (1894, 1896), статей про села Тернопільської округи.

Автор теологічних праць «Десять заповідей Божих у XIV проповідях», «Проповіді на неділі і свята в п'ятьох томах».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Служинська З. Рід Білинських.- Львів: Вдидавничий центр "Арсенал", 1998. - С.124.
  2. Сергій Куницький. Отець Петро Білинський — священик, збирач, українського фольклору, історик і громадський діяч // Літературний Тернопіль, 2016, №4. — C. 111-113.
  3. ШЕМАТИЗМЪ всечесного клира Митрополитальной Архідіецезіи греко-католической Львовской на рок 1883 — Львôвъ. Накладом Архіепархіяльного Клира. - С. 158
  4. Володимир Мороз. Отець Петро Білинський. //Тарас Циклиняк. Дитинство Тернополя. Т.3. Монографія отця Петра Білинського Тернопіль і його околиці. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2019.
  5. Блажейовський Д. «Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)» / Д. Блажейовський. — Л.; К.: КМ Академія, 2004. — Т. 1: Адміністрація і парохії.  — С. 128. — Текст англ. 
  6. о. Фірман В. Зарваниця… — C. 15.
  7. Бойцун Л. Монастирська церква (Успення Пречистої Діви Марії) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 558. — ISBN 966-528-199-2.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]